не належить, – знову погодився з Лізою Малашко, відтак додав: – Окрім того, ми з Яриком знайшли у вбитого статті з журналів, з яких явно вирізали літери. Наші експерти перевірили, які літери були використані, та сформували приблизне повідомлення, яке мав би скласти Тьома. Воно звучить так: «Покладеш гроші у сміттєвий бак ресторану “Тарас”». Далі мало би бути ще щось, проте ми більше нічого не знайшли.
– Це означає… – почав був Федюкевич.
– Це означає, що він когось шантажував. І це цілком могло слугувати мотивом до вбивства.
– І тут усе зійшлося, – зазначив Федюкевич. – Він міг шантажувати Климовича тим, що розповість про його таємниче захоплення спогляданням жінок через бінокль.
– Воно-то так, проте вбита скаржилася на Климовича в день своєї смерті. Навряд Тьома так швидко міг організувати шантаж, а той, відповідно, їх убивство.
– Цілком імовірно, що Климович спостерігав не тільки за жінками нашого будинку, – додав я свою думку.
– Отже, з цим Климовичем фактично все зійшлося, окрім одного моменту: волосся жінки.
– Ви казали, що у вбитого є брат, наркоман. Він міг скоїти вбивство Тьоми та його дівчини? – поцікавилася Ліза.
– Теоретично міг, – почав Малашко. – Ми вже його спіймали. Алібі в нього, звичайно, відсутнє. Більше того, у квартирі є повно його відбитків. Проте це не можна назвати незвичним, адже він не міг не бути вдома в брата. Ми намагалися його допитати, та він абсолютно ніякий. – Слідчий нервово постукував пальцями по бильцю крісла.
– І не варто забувати, що ми шукаємо жінку, власницю волосся, – відзначив Ярик.
– Воно то так, – зауважив я, – але й чоловіка ми шукаємо теж. Дівчину Тьоми міг убити лише чоловік, адже жінка не могла перенести тіло, як то було зроблено. Та й мене зі сходів штовхала явно не жінка… – Трохи подумавши, я додав: – Хотілося б також сказати, що, судячи з кроків, які я тоді чув, то була людина невеликої статури. Надто вже швидко та тихо він біг до мене.
– Отже, на вашу думку, напад здійснив чоловік невеликої статури, проте дуже міцний.
– Судячи з усього, так, – відповів я на запитання Федюкевича.
– Але тоді це повністю спростовує думку про те, що на вас напав Климович, адже він доволі кремезний.
Усі різко замовкли й замислилися: це не просто позбавляло відповіді на запитання про те, хто ж на мене напав, а й наводило на думку, що в цій історії з’являється ще одна постать. Малашко теж про щось розмірковував деякий час, відтак додав:
– Отож підсумуємо. – Він на хвильку приклав до рота кулак, щось обдумуючи. – Ми встановили, що мусимо шукати чоловіка та жінку. Чоловіка міцного, а проте невеликої статури. Окрім того, потрібно знайти Ігоря Климовича. Тут варто відзначити, що під ваш, Назаре, опис цей чоловік явно не підходить. Що ще? Ага! – махнув він указівним пальцем. – Нам потрібно знайти людину, яку шантажував Тьома. Нею може бути як жінка, яку ми шукаємо, так і чоловік, який діє з нею. Мотивом до вбивства можуть бути шантаж та ревнощі. Більше того, досвід мені підказує,