ніколи не спілкувалися, тож познайомилися по-справжньому тільки сьогодні. Він був молодшим за своїх колег, виглядаючи роки на тридцять три. Більш мирний на вигляд, сухоребрий. Зі слів Лізи, роботу свою любив і виконував досить непогано. Щоправда, кохана підозрювала, що він уже з радістю б її кинув, адже не раз скаржився на малу зарплатню. А дітей же якось потрібно годувати, і на ноги ставити теж.
Роздивившись своїх нових знайомих, я звернув погляд до вікна. Надворі було, як завжди, похмуро, тому нам довелося ввімкнути світло. Хоча це особливо не допомогло: дві лампочки з п’яти перегоріли несподівано одна за одною. Довелося сидіти в напівтемній кімнаті. Звісно, настрою це нікому не додало.
Катя все ще перебувала в себе. Вона й до цього часу відмовлялася спілкуватися із сестрою. Та ми з Лізою з цього приводу лише раділи: нам не хотілося, щоб мала знала всі подробиці справи. По-перше, щоб не налякати дівчину. По-друге, вона була надто балакучою, їй ніколи не можна було довірити жодної таємниці.
У всіх нас був досить серйозний і занепокоєний вигляд. Справа здавалася надто заплутаною. Більше того, виявилося, що Ліза була знайома з убитою: жінка колись давала Каті уроки музики, та через занадто вередливий характер Катерини наставниця та учениця неодноразово сварилися. Навчання тривало недовго. Убивство знайомої людини справило на Лізу ще більш жахливе враження.
Отож ми вирішили поділитися одне з одним тим, що знали. Ліза та я розповіли про те, як Катя бачила того підозрілого типа, і про таємничий дзвінок у двері відразу після того, як Ліза поїхала зі мною до лікарні.
– Усе повністю вказує на цього невідомого: він стежив за вбитою, стежив за вами із сестрою, хтозна за ким ще, – проказав Малашко. – Він цілком міг штовхнути вас, Назаре, зі сходів. Окрім того, чолов’яга мав до цього й мотив: боявся, що ви поскаржитесь у поліцію.
– А побачивши, що нікого немає вдома, вирішив зазирнути до дівчини, – додав я.
Ліза занепокоєно подивилася на мене. Проте цього разу вона, варто зазначити, виглядала сміливішою. Певно, турбота про сестру надавала їй відваги. Ліза за темпераментом – справжній флегматик. Її досить важко вивести з рівноваги. Зараз кохана поки що сиділа мовчки, слухаючи розмову. Я був певен: вона аналізує кожне слово, намагаючись скласти психологічний портрет убивці.
– Цілком імовірно, – погодився Ярик.
– Я дізнався про цього типа все, що міг, – заговорив Федюкевич. – А зміг я дізнатися досить цікаву інформацію. Отже, його звати Ігор Климович. Сидів. Угадайте, за що. – Однак поліціянт не чекав наших відповідей, він серйозно продовжував: – Сидів за домагання своєї колеги по роботі. Точніше, він ледь її не зґвалтував.
Федюкевич поклав досьє на стілець, що стояв перед диваном. Ярик узяв папку та почав ознайомлюватися.
– Так, нібито все вказує на нього. Він цілком міг убити дівчину Тьоми, проте потрібно перевірити його алібі. Якщо воно є, звісно.
– Спершу треба його знайти, – гмикнув Ярик, не відриваючи погляду від паперів.
Малашко