з собою зброю (ніяких більше помилок), але практично одразу ж побачила, що це детектив Кірс.
Він дивився на неї, поки вона відчиняла двері.
– Що за чортівня з вами сталася?
– Перцевий спрей.
– Повторіть ще раз?
– Ізабелла. Моя нянька.
– Ви серйозно?
– Ні, я просто дуже талановитий комік. Ніщо не розігріває публіку краще за жарти про няньку з балончиком перцевого спрею.
Роджер Кірс роздивився кімнату перед тим, як повернутися поглядом до Майї.
– Чому?
– Я дещо побачила на прихованій камері.
– У вас є прихована камера?
– Є, – вона знову подумала про те, як Ейлін дала їй пристрій, як порадила, де саме поставити. – У фоторамці.
– Господи. Ви… Ви побачили, як Ізабелла робить щось із…
– Що? – звісно ж, для копа природно подумати подібні речі. – Ні, нічого такого.
– Тоді я не впевнений, що розумію вас.
Майя завагалася щодо того, який шлях обрати, але знала, що лише прямий надасть їй захист у довгостроковій перспективі.
– Простіше буде показати вам.
Вона підійшла до лептопа на кухонній стійці. Кірс рушив за нею. Виглядав він спантеличено. Вона подумала, що зараз це спантеличення виросте вдесятеро.
Майя розвернула екран до нього. Перевела стрілку курсора на кнопку «відтворити», натиснула й чекала.
Нічого.
Перевірила USB-порт.
Картка зникла.
Вона пошукала на стійці, на підлозі навколо неї. І все зрозуміла.
– Що? – запитав Кірс.
Майя дихала глибоко й рівно. Їй необхідно зберігати спокій. Тепер вона дивилася на два-три кроки вперед, наче на завданні. Не можна думати лише про те, як поливати вогнем чорний позашляховик. Треба обміркувати відповідь. Спершу варто отримати якомога більше інформації, а вже потім робити різкі рухи, що можуть змінити життя.
Вона знала, на що це буде схоже. Якщо вибовкає про побачене на записі з прихованої камери, Кірс подумає, що вона несповна розуму. Чорт, це звучало повним божевіллям, навіть коли вона просто прокручувала таку думку в голові. Перцевий спрей залишив після себе тонке павутиння. Що саме тут сталося? Чи вона здатна зараз нормально мислити?
Не поспішай.
– Місіс Буркетт?
– Я просила звертатися до мене на ім’я.
Доказ її божевільних претензій, SD-картка, зник. Ізабелла забрала його. Напевно, наймудрішим вчинком Майї було б розібратися самостійно. А проте, якщо вона так вчинить, якщо зараз не скаже, а потім картка повернеться…
– Мабуть, її забрала Ізабелла.
– Що забрала?
– SD-картку.
– Що, після того, як напала на вас із перцевим спреєм?
– Так, – сказала Майя, відчайдушно намагаючись звучати авторитетно.
– То вона бризкає вам в очі спреєм, хапає відеокартку і тоді – що? Утікає?
– Так.
Кірс кивнув.
– Що на ній було?
Майя глянула на канапу. Лілі повністю поглинув величезний пазл із тваринами з чотирьох частин.
– Я бачила