розвантажували товар, у п’ятницю навіть не покидали двору і лише в суботу попросилися на прийом до князя. Коли Лев побачив сарацина, то був щиро здивований. Перед ним стояв ще молодий чоловік із чорним, аж вороним, волоссям і невеликою борідкою. На щоках волосся було поголене, лише з боків борода створювала вузьку смужку вздовж підборіддя. На купцеві були два каптани, причому нижній – білий і до колін, а верхній – довший і смугастий. М’які короткі чоботи легко ступали дерев’яною підлогою. Довершував одяг білий тюрбан.
За купцем четверо слуг принесли дві досить великі скрині. Слуги поставили їх перед Левом і, вклонившись, полишили покої. Здивований князь подивився на прибулого. Чого-чого, але арабської Лев не знав. А купець, неначе нічого й не сталося, вийшов наперед, шанобливо вклонився і чистою латиною привітався:
– Вітаю великого короля Русії, достойного правителя цього міста!
Вони в кімнаті були самі, і Лев зрозумів, що драгоман їм не знадобиться.
– Вітаю і я шановного подорожнього, – відповів Лев. – Чи можу я дізнатися, як звати високого гостя?
– Абу Джафар ібн Абу Бакр ібн Ахмад ібн Халід, – відповів прибулий, причому явно не латиною.
– Я цього не запам’ятаю, – трохи розгубився Лев.
Араб усміхнувся.
– Мої друзі звуть мене Джафаром, – сказав він.
– Якщо шановний не проти, до них приєднаюсь і я.
– Це для мене велика честь, правителю! Дозволь передати тобі цей подарунок як скромний вияв моєї поваги.
Джафар показав рукою на більшу скриню, збоку якої вгадувалася арабська в’язь.
На знак вдячності Лев кивнув головою і помахом руки запросив Джафара сісти. Сарацин сів у запропоноване крісло справа від трону.
– Тож звідки ви прибули, де бували і куди вирушите далі? – спитав Лев. – Мені приємно приймати у своїх володіннях таких далеких гостей. Зізнаюся, тут арабів іще не було, хоч не можу сказати, що не чув про вас. Наш батько колись показував нам книгу Абу-Гаміда.
Почувши таке, Джафар здивовано звів брови.
– «Космографію»? – поцікавився він. – Вам відомий твір Абу-Гаміда Мухаммеда ібн-Абда ар-Рахіма аль-Гарнаті аль-Андалусі?
Лев злегка розвів руки, мовляв, таки відомий.
– Зізнаюся, приємно вражений цим, – мовив Джафар. – Отож навіть вдячний правителю Ногаю, який умовив мене змінити намічену дорогу і відвідати твої, князю, володіння.
– Ногаю? – здивувався Лев.
– Саме так. Беклярбек Ногай привітно зустрів мене у своєму місті на Дунаї і просив передати тобі оці дари, – кивнув Джафар на другу скриню. – Крім того, він написав тобі послання.
З цими словами купець вийняв з-під каптана згорнутий сувій і подав князю. Лев розгорнув його і, побачивши монгольські закарлючки, відклав убік.
– Потім перекладуть, – сказав він. – А зараз… Чи можу я запропонувати шановному гостю розділити зі мною трапезу? Я, правда, знаю, що ваша віра забороняє вам споживати вино і свинину…
Джафар