а його дивні витівки, наш математик Володимир Іванович казав:
– Між тобою, Бардіяше Василю, і здоровим глуздом – сто тисяч кілометрів шляху по бездоріжжю. Ви ніколи не зустрінетесь.
А тут саме мати Бардіяша, яка подалася на заробітки в Італію, хотіла вкласти зароблене у нерухомість. Але обов’язково порадитися з нею. Само собою, Бардіяш і порадився. З Михайлом Мухою.
І останнього дня, коли таксі вже очікувало Михайла, той повів Бардіяша… до свого підвалу.
У темному сирому підземеллі зі стіни стирчала якась тоненька трубочка. А під трубочкою на старій табуретці – трилітрова скляна банка. У банку пові-і-і-ільно так капало.
– Три краплі… – таємниче прошепотів Муха. – Три краплі за хвилину. Боронь Боже, і не більше! Чуєш, Бардіяше? А то буде непереливки! Ти бачиш – трубочка заклеєна, тут малесенька дірочка. Натікає трилітрова банка за день. Цього тобі – досить. Якщо починає крапати більше… – Муха навіть злякано заплющив очі і притис долоні до щік. – Отож заклей трубочку і рахуй. Тільки три! За хвилину!
Бардіяш понюхав. Із банки виразно пахло чимось спокусливо-знайомим. Спиртом.
– То ти втямив, Бардіяше, – втовкмачував Михайло Муха, – подивись! Ти втямив? Глянь сюди!
Бардіяш подивився, та очі його вже десь мрійливо гуляли.
– Питання є? – наостанок кинув Муха. – Тебе цікавить – звідки?
Бардіяш заперечно похитав головою.
Ех, Бардіяше, Бардіяше! Де був твій здоровий глузд?.. Мав-таки рацію Володимир Іванович, ох мав!..
– Заклинаю, а то буде погано! – голосно з вікна таксі пригрозив Михайло Муха. – Заклина-а-а-а-а-а-аю-ю-ю-ю-ю-ю… Тільки три-и-и-и-и-и!.. – Машина заревла і понесла його в прекрасне далеке…
А Бардіяш прожогом кинувся додому, зібрав весь порожній посуд: банки, каструлі, навіть вази з серванту. Відніс усе до підвалу, дістав складаного ножа і… продлубав у трубочці більшу дірку. Звідти щедро полилося.
Десь за добу майстер цеху лікеро-горілчаного заводу «Буковинське свято» ошелешено виявив чималий витік спирту. Дирекція викликала міліцію. Слідча група запросила двох робітників, вони виколупали кілька плиток у цеху, і слідчі побачили непомітну на перший погляд «ліву» тонку трубку, вона й привела їх до сусіднього, непоказного будиночка за хирлявим плотом. А далі вже – справа техніки. У підвалі будинку було виявлено п’янющого Бардіяша, і доки він проспався, отямився і протверезів, Муха, що його напоумив, уже відлетів. А бідолашний захланний Бардіяш тепер сплачує чималий штраф…
Знаєте, який прекрасний хлопчина мешкає в сусідньому будинку? Він-бо напевне спить уже. Вродливий, розумний, вихований, спокійний Сашко.
Отой Саша днями освідчився Даші.
Даша відмовила, пояснила, що ще не готова.
Хлопчина дуже страждав. Три дні нікуди не виходив, сидів удома, шепотів:
– Ох… Ця Даша… Ніколи й нікого не полюблю більше!
Даша, звісно, також переживала, навіть сльозу пустила, бо відмовляти такому хлопцеві – тяжко… А Саша – дуже хороший.
Щоби втішити невдатливу наречену,