ж такі шовковисті голівки
В дітей, коли ж рука сама
Так безконтрольно тягнеться до них!
Я так люблю цей відділ людства, —
Казав колись Макаренко.
Гадаю я, що опоненти наші —
Прихильники «ламати» і «тиснути».
На досвіді переконавсь я, що дітей,
Та ще важких, «ламати» і «тиснути» —
Це недотепна і безнадійна справа.
Ти розберись, чому вони такі!
Допоможи ти їм задуматись про себе,
Ти виклич їхню совість як суддю!
Ти все невтомно гостя атакуєш,
А він же – гість, ти ж відпочинь,
Схолонь!
Та ні, геносе Функе розуміє
Мій запал, він же вчитель, він…
Він Корчаком захоплений. Так от —
Найлегше виставить за двері.
Міліціонером погрозити старшим.
Хіба для цього треба розуму?
Дитина буде нас лише боятись,
Ми ж, вихователі, наглядачами будем,
Як буде діяти лише покара,
Ми звільним вихованця нашого
Од муки найсвятішої – од совісті.
Йому тоді залишиться єдине,
Як цьому Блясі-Мусі, аристократу, —
«Места не столь отдаленные».
Коли ж ми здатні, як порядні люди,
Як справжні вчителі, на самокритику
Лиху, нищівну, може, і нещадну,
То і таке сказати не завадить:
Важкі діти – це діти, од яких
Ми, дорослі, ми, вчителі,
Ухилились, відштовхнулись, відмовились.
Діти, яким ми не знайшли
Ні часу, ні серця, ні совісті.
Коли дитина шукала нас,
Ми займались нікчемною белібердою.
Важкі діти – це діти, яких ми зрадили!
Вчитель знову хапається за серце. Дружина кидається до нього, він відсторонює її і йде до дверей.
Я зараз… зараз… я на хвилю!
Ти, рідна, побудь із гостем —
Так неґречно вийшло.
Вчитель виходить.
Ви знаєте, він дуже хворий.
Та не дай вам боже
Йому про це сказати.
Рани війни?
Рани війни і рани…миру.
Він все сприймає серцем.
Та й перетруджений до краю.
Неможливо його від столу відірвати.
Вітання Вам від Суханова.
Теж запальний.
А його антипод – Мещерський?
Лаштує на Павлищани гармати.
Хоча б не зараз! Бачите, який він!
Боюсь за нього. Він же, як дитина,
Так вірить у безмежність сил своїх,
Вони ж у нього вже – на волосинці…
Хліб і стаття Мещерського
Учительська. Спершу – Вчитель і Вальтер, потім – Мар’яна, Хор і Горпина.
Україна – це хліб. Так в уяві моїй
Вона поставала. А тут,
У школі у вас, із хліба усе
Починається. Звідки і як
Прийшло вам це в голову?
Дивне