під сумнів наше існування, а просто забула налити води, – миролюбно зауважив один брауні.
– Стривайте, я придумав, – долинув голос, що раніше німував. – Якщо вона так любить танцювати, то давайте зробимо її кульгавою, скажімо, на рік. Але кульгавість її минеться лише в тому випадку, якщо вона жодного дня не пропустить і не забуде залишати воду на кухні у відрі.
– Так!
– Так!
Залунали схвальні вигуки, і Моллі прокинулася.
За вікном починався новий день – з лагідного ранкового сонечка і пташиного співу.
Усе, що наснилося, наче й забулося. І лише ввечері зовсім забутий сон знову зринув у голові, коли Моллі побачила свою подругу. Вона трохи накульгувала на ліву ногу.
– Що сталося? – запитала Моллі, хоча краще за Поллі знала відповідь.
– Та вчора на танцях, напевно, підвернула, – відмахнулася безжурна Поллі.
Вона ж бо ні сном ні духом не відає, що це брауні на неї чари наслали. Моллі нічого не розповіла подрузі – натомість сама щовечора залишала воду для брауні.
Хоч якою ця історія здається казковою, але вона правдива!
А кульгавість у Поллі дійсно минулася за рік.
Чарівна мазь
Англійська казка
В одному селі якогось графства жила собі тітка Гуді. Жила з лікарювання, а оскільки заробити зайвий пенс Гуді була завжди рада, то приймала людей з усього графства будь-коли. Якось завітав до Гуді посеред ночі чоловічок. Він був опецькуватий і косоокий. Нічний гість запросив лікарку до свого маєтку, де в породільній гарячці лежала його дружина. Гуді ніколи не відмовляла клієнтам, хоч цей їй здався підозрілим. Вона швидко зібрала все, що б могло знадобитися для лікування дружини косоокого, й вийшла надвір.
Біля її будинку стояла карета з двома чорними, наче смола, кіньми. Масть коней була така чорна, що їх було майже не видно тієї темної ночі, лише великі кінські очі блищали та пара клубами виривалася з ніздрів. Гуді сіла в карету, і вони помчали. Їхали довго, та, коли приїхали, Гуді не могла збагнути, де вона опинилася.
А приїхали вони у двір, посеред якого стояв великий кам’яний будинок. Увійшовши, Гуді побачила господиню, яка лежала на ліжку з компресом на лобі. Волосся її розтріпалося по подушці, а очі були болісно прикриті. Поруч з ліжком господині стояла колиска з новонародженою дитиною, а по кутах гралося ще з півдюжини маленьких дітей.
– Ось ми й приїхали, – мовив коротун. – Обдивись тут та й берися за справу: вилікуй мою дружину й за дітьми приглянь, поки вона не може. Але насамперед намасти немовляті ось цією маззю повіки.
Гуді вже з добрих тридцять років лікарювала, отож ні разу не чула такого, щоб якоюсь маззю немовлятам очі змащували. Але сперечатися з господарем вона не стала. Взяла у нього мазь й акуратно наклала на повіки дитинці. Але цікавість її так спокушувала, що Гуді взяла, та й собі намастила праву повіку. Те, що вона побачила після цього правим оком, її дуже здивувало: навколо неї весь світ змінився, він став кращим за той, що вона бачила лівим