це? – спитала вона, і він кинув на неї нещасливий погляд.
– Робота в Китаї. Там сьогодні робляться великі гроші. Вони хочуть, щоб я переїхав до Пекіна на три-п’ять років. Жити там непросто. Не думаю, що Валері захоче перевезти туди дітей. Вона закохана в Париж і любить свою роботу. Тут у неї кар’єра, одного дня вона, можливо, стане головним редактором французького «Воґ», але ми ніколи не проживемо на її заробіток, і вона це знає. Такий шанс трапляється не щодня, і якщо я від нього відмовлюся, іншого може не бути. І, мабуть, мені доведеться гарувати наступні двадцять років, намагаючись звести кінці з кінцями і заощаджувати при цьому гроші. Якщо ми поїдемо до Пекіна, я зможу заробити грошей і забезпечити наше майбутнє. Гадаю, вона зненавидить мене, якщо ми туди поїдемо і їй доведеться відмовитися від кар’єри. Або ж мені доведеться проковтнути те, що вона позбавила мене й усіх нас цієї можливості, що теж буде невесело. Жахлива ситуація, – зі скорботним обличчям підсумував він. Шанталь ретельно обмірковувала його слова. Це буде нелегке рішення, і вона погоджувалася з ним, що Валері засмутиться. Через це їй доведеться покинути кар’єру. І вона не зможе зробити паузу в роботі на три чи п’ять років. Її місце посяде хтось інший. У модних журналах панувала жорстка конкуренція.
– Ти вже розмовляв з нею? – тихо спитала Шанталь, подумки зважуючи всі «за» і «проти». Але якщо він намагався заробити гроші, потрібні його родині, аргументи на користь Китаю однозначно переважували.
– Три дні тому вони лише телефонували мені, а вчора я мав із ними зустріч. До міста прибули їхні американські партнери, а вчора була Біла вечеря. До минулої ночі я не мав часу сісти й поговорити з нею. Але маю якнайшвидше розповісти їй про це. Вони хочуть отримати відповідь у наступні кілька тижнів і чекають мене там до вересня.
Він повідомив Шанталь назву фірми, і вона була вражена – як і назвою американської компанії, з якою вони співпрацювали. Це була серйозна пропозиція від важливих партнерів.
– Коли ти збираєшся їй розповісти?
– Сьогодні. Завтра. Вже скоро. Шанталь, як гадаєш, що мені робити?
– Отакої, – тихо промовила вона, дивлячись йому в очі, і відкинулася в кріслі, забувши про їжу. – Важке питання. Хтось має на цьому втратити – принаймні до цього йде. Ти або вона – в найближчій перспективі, або ж усі ви – у довготривалій, якщо відмовишся від пропозиції.
– Не уявляю, як я можу це зробити, – чесно зізнався він, – та що, як вона на це не пристане? Що, як вона покине мене? – кажучи це, він панікував, і Шанталь співчувала йому. Чому безцінні шанси завжди мають зворотний бік? Ніщо не дається просто, принаймні коли йдеться про великі гроші. Наразі Пекін мав стати наріжним каменем. Шанталь не уявляла собі, щоб Валері пішла на це з легким серцем чи навіть добровільно. Доведеться силоміць тягнути її до Пекіна. Або ж вона може відмовитися їхати, покинувши кар’єру, хай навіть менш зисковну, ніж у чоловіка. Робота чимало важила для неї, вона працювала в індустрії моди і в «Воґ»