дізнаєшся про те, що в житті найважливіше, – Велес посміхнувся з ледь помітною хитринкою в очах.
– Я і так знаю, – впевнено сказав хлопець. – Перемога над собою.
– Найважливіше в житті – Любов до людей, розуміння кожної особистості. Ти прийдеш до нового розуміння життя і смерті – сутності потойбічного світу. Смерть – це вихід свідомості на більш високий рівень. І в цьому, після земного життя, на людину чекає не односторонній суд, а максимальне саморозкриття і розвиток. Адже, накопичення знань триває, навіть після смерті. Але нові знання і розуміння приходить не відразу. Скинувши тіло, душа нічого не розуміє і не знає.
– Я з’явився в цей світ таким, яким пішов зі старого, – знизав плечима Сашко, – ніяких корінних змін особистості при переході до потойбічного світу, зі мною не відбулося.
– Вірно. Ти залишився таким же, як і був. Все що ти напрацював на Землі, залишилося з тобою. Збереглася лише твоя індивідуальність.
– Значить, все-таки, я помер?
– Ти знову повторюєш дурне запитання, – Велес уважно дивився хлопцеві в очі. – Ти – не помер, і скоро твій дух повернеться назад.
– У власне тіло?
– Так.
– Як скоро? – заметушився Сашко. – Наскільки мені відомо, душа не може багато часу перебувати на далекій відстані від фізичного тіла. Інакше, вона… залишає земний світ і… – підбирав він потрібні слова. – І… переходить в потойбічний… тобто в цей… як я розумію…
Велес знову посміхнувся одними куточками уст:
– У твоїй свідомості, зараз повний сумбур думок. Але, я зрозумів твоє запитання, – він вказав на озеро кивком голови. – Давай сядемо на березі цього чудесного витвору твоєї уяви, і продовжимо нашу розмову.
Вони сіли на м’яку зелену траву, яка випромінювала божественний аромат м’яти і польових квітів. Велес продовжував:
– Що стосується відсутності часу, то в цьому світі часу не існує взагалі. Тому, твої страхи з приводу повернення, даремні. Тепер, щодо душі і тіла. Твоя душа ні на мить не покидала фізичного тіла.
– Як це? – ошелешено спитав хлопець. – А я?… Я ж тут. Чи, хто зараз перед тобою?…
– Дух, – рівним голосом мовив Велес. – Твоє безсмертне «Я», твоя свідомість, твої накопичені знання, твоя сутність і накопичений досвід минулих перевтілень.
– Виходить, крім душі і тіла, існує ще й… дух?
– Звичайно. Поміркуй сам. Коли людина вмирає, що відбувається?
– Відомо що: тіло ховають, а душа… йде…
Велес поплескав хлопця по плечу і доброзичливо продовжив замість нього:
– Душа – з’єднання твоїх тіл: ефірного, астрального і ментального. Вона на 40-вий день розкладається. А Дух несе частку твоєї свідомості, і йде до Бога. Якщо ти встиг за прожите життя збільшити і зберегти свою свідомість, то після фізичної смерті у тебе вистачить сили пам’ятати себе незмінним, і будеш усвідомлювати себе надалі як особистість. Таким чином, твоє «Я» не розчиниться в Божественному.
– Ось чому душа за життя болить, переживає,