Черепаха Наталка збирає друзів. Еліна Заржицька

відчував себе щасливим. Наталка теж. Адже їй до вподоби допомагати друзям. А вам?

      День 11. Як тритон Триша всі літери з’їв

      Черепаха Наталка поспішала до школи. У наплічнику лежало домашнє завдання: букви «ж», «з» і «с». Тобто: жук, зернятко і суниця.

      Наталка поклала рюкзак на парту і пішла погомоніти з сорокою Сонею.

      – Наталко, до дошки, – викликав її вчитель Федір Федорович, старий пугач. – Покажи нам своє домашнє завдання.

      – Ой, воно зникло, – заплакала Наталка. – Де ж мої жук, зернятко і суниця?

      – Це я винен, – підскочив Триша, часто кліпаючи. – Я поснідати не встиг, а воно так смачно з наплічника пахло!

      – Не можна брати чужі речі без дозволу, – суворо похитав головою Федір Федорович. – Тепер отримаєш двійку. За поведінку.

      І всі з ним погодились.

      День 12. Як Наталка до бабусі листа малювала

      – Давно вже я не писала своїй бабусі. Сяду і напишу їй довгого листа про все, що зі мною за останній тиждень сталося, – вирішила черепаха Наталка. – Втім, може, краще буде його намалювати? Саме так я і зроблю! – вигукнула вона і дістала фарби.

      За годину Наталка відправилась на пошту, тримаючи в лапах величезний конверт.

      Стривожена бабуся примчала наступного дня.

      – Де твій кат? – закричала вона з порогу.

      – Хто-хто? – здивувалась Наталка.

      – Той, хто намагався зняти з тебе скальпа, – виймаючи з валізи іграшкового пістолета, відповіла бабуся.

      – Та що ти? – розсміялась Наталка. – Я намалювала тобі мого улюбленого вчителя. Це він втлумачив знання в мою нерозумну голову…

      – Знаєш, онучко, – промовляла бабуся, збираючись додому, – ти вже краще пиши звичайними літерами. Бо я в малюнках не дуже розуміюся.

      Відтоді Наталка пише листи розбірливо й охайно.

      День 13. Черепаха Наталка і «чортова» дюжина

      – Завтра 13-те. Кажуть, воно нещасливе, – плакався тритон Триша черепашці Наталці. – Я чогось боюся…