травами, ніби за прапорами,
за густотою і світлом, за гіркотою і солодом,
за рослинним рухом, теплом і холодом,
завжди пам’ятай про наші порядки й звичаї,
про наші історії, що комусь видаються вбивчими,
про наше небо, яке нас завжди триматиме,
про наші бригади, про наші церкви з громадами,
про наші таємні книги з попередженнями та строками,
про веселих чоловіків, що виявилися пророками,
про їхні запилені ранці з бомбами та інструментами,
про захоплені ними офіси та боротьбу з конкурентами,
про наші гімни та співи, які нам були за основу,
про те, що все виросте, все помре і потім виросте знову,
бо вся ця зелень зводиться між надбаннями і втратами,
незалежно від того, хто її доглядатиме,
незалежно від того, на чиїй вона території,
які там у нас проблеми і що там у нас за історії,
буде тягнутися вгору, наснажуватись боротьбою,
наповнюючи повітря рухом, теплом, собою.
Розділ другий
Апостоли
Єрусалим
Йона Якір,
вічний студент Харківського технологічного,
розстріляний пізніше
за звинуваченням у терористичній
діяльності, прийняв революцію
й став на бік народу
після того, як мав одкровення: вві сні йому явився
пророк Єзекіїль,
з протигазом у потяганому підсу´мку,
й передав переляканому зі сну Йоні
вогняний меч, наказавши обороняти
від носатих британських лінкорів смарагдові води
Одеси – південного Єрусалиму революції.
Йона, який до того мало знався
на військовій справі,
запитав у пророка: добре, але як я із цим упораюсь?
З чим я вийду проти ворога, коли той почне
обстрілювати з бортових гармат
пакгаузи та борделі?
З чистим серцем, – відповів йому пророк, –
з чистим серцем і вогняним мечем.
Ну і можеш ще найняти китайців.
Он їх скільки волочиться берегом без діла.
І, прокинувшись, Йона справді сформував
батальйон китайських інтернаціоналістів,
рушивши у свій хрестовий похід,
з льюїсом на плечі та попелом
Господнім у серці.
Можна лише гадати, чого було більше в цих
його стосунках із китайцями –
любові чи криміналу.
Естетика революції й полягає,
мабуть, у послідовній
та запеклій вірі у свої видіння. Інакше
маєш небезпеку загубитися в молоці нічних
припливів, утратити свої канали
спілкування з мучениками.
Відходячи потім на північ від брам міста,
яке їм належало охороняти, пробираючись
балками та болотами, за чим вони
насправді шкодували? Зневірений Йона
зі своїми нав’язливими голосами, що радили
йому захоплювати