о будь-якій порі дня чи ночі. Я змушена жити в кімнаті для прислуги у квартирі хмарочоса в центрі великого міста. Я маю купувати всю їжу й одяг (а я ненавиджу купувати одяг). Персонал цього будинку геть зарозумілий і відмовляється зі мною розмовляти. Мені доводиться цілими днями сидіти й дивитися мильні опери або вікторини, і мені ніколи не дозволяють читати. Я повинна носити уніформу зеленувато-жовтого кольору з огидними скляними ґудзиками із позолотою».
Вона закінчила, однак тільки-но Елліот, дипломований магістр економіки управління, який зараз працює таксистом, відкрив рота, щоб розповідати про себе, Луїза продовжила: «О, і ще вона їсть лише заморожені готові обіди. Її мікрохвильова піч не працює, тому вони завжди холодні всередині. А мені доводиться їсти разом із нею. О, ще вона може звільнити мене в будь-який момент – без попередження».
Елліот нарешті вимовив: «Я працюю з дев’ятої до п’ятої щодня й маю два тижні відпустки, але за раз можна брати лише один тиждень, тому поїхати куди-небудь просто неможливо. Дорога на роботу й додому забирає чотири години на день. Я маю працювати з цифрами, опікуватися кошторисом. Мій начальник – син власника. Він молодший за мене, та ще й дурень і нікчема. А я змушений слухати його та посміхатися! Під наш офіс відведено цілий поверх із сотнею столів та людей, які друкують або говорять по телефону, але розмовляти одне з одним заборонено. Вікон немає. Я не можу цього витримати».
Хуан, банківський працівник, повідомив: «У мене вже пекельна робота. Мені б довелося робити те саме, що й зараз. Точнісінько те саме. Щодня, завжди й безперестанку. Це і є пекло. Я б робив презентації зі слайд-шоу, розповідаючи про інвестиційні можливості. І писав звіти. Багато звітів».
Мартіна, самотня мати двох дітей, сказала: «Ну, найгірше для мене – працювати в офісі, де панує повний безлад, і впоратися з цим неможливо, а моя робота полягає якраз у тому, щоб усе впорядкувати, – отже, я знову і знову зазнаю невдачі. Щодня. І щодня мене за це лають. І не дозволяють припинити ці спроби. І щоп’ятниці викликають до кабінету начальника й читають нотації».
Яка мета всіх цих дурниць, котрі ми щойно робили? Їхня мета дуже важлива.
Насамперед дуже корисно виводити негатив щоразу, коли ви зазнаєте певного тиску. Це дозволяє тій вашій частині, яка потай уперто відмовляється мріяти про «журавля в небі», влаштувати маленьку істерику. Тепер ви зможете розслабитись і використати свою енергію деінде. А в мене є певна особлива сфера, де б я хотіла, щоб ви її використали.
Друкуємо негативи
Якщо ви з тих людей, які не могли уявити свою «райську роботу», то друга частина вправи ефектно продемонструвала вашу здатність бути несамовито, «негативно» креативним. Я справді обожнюю можливості негативу. Це весело, корисно й часто є найкращим способом оминути вперту схильність до опору, яка блокує вашу уяву. Тепер у вас є перед очима готовий негативний образ, що чітко покаже вам, як створити проект ідеальної роботи! Ваше яскраве, мальовниче страхіття стане мапою, яка поведе вас прямісінько до найпотаємніших