будівництва, працюючи над проектом компактної забудови автономними будинками, доходжу до твердої впевненості, що які б гарні мегаполіси нам не нав’язували іноземні фахівці від архітектури та містобудування, їм і послідовникам ніяк не урозуміти, що у майбутньому нас чекає не суцільна комп’ютеризація, автоматизація та безмежний комфорт із роботизованою прислугою, а праця у задоволення, коли одні працюють на великому підприємстві, інші на малому, коли на роботу і з роботи возять мікроавтобусами, коли працюють інваліди і для цього створені необхідні умови, коли регіонами і селищами курсують тролейбуси. Мала механізація і автоматизація прийде на допомогу селу і поважатиметься неважка ручна праця на виробництві. Настане час, коли «хуторське» житлове будівництво прийде на заміну «мікрорайонному», коли житло для сім’ї 3-х – 4-х поколінь стане привабливішім за одно-двох– чи трикімнатні «клітки» із повною ізоляцією від родини. Хутір з трьох п’ятиповерхівок, для п’ятнадцяти сімей кожна, матиме тролейбусне сполучення з містом і іншими селами. По мірі повної відмови від природного газу в житлових будинках, розвинення власної української електронної промисловості побутових приладів, електроніки і електрообладнання із живленням від мережі постійного струму, серійним випуском вітчизняними підприємствами промислових взірців пристроїв нетрадиційного отримання електроенергії, Україною пройде справжня еволюція міста і села. Присадибне господарство у сьогоднішньому вигляді відійде у минуле, а дрібне автоматизоване молочно-товарне виробництво стане супутником мало не кожного «хутора». Буде створено всі умови для дружнього і щасливого проживання у квартирі з дванадцяти кімнат, трьох ванних, трьох туалетів, сауни, великої кухні і холу, для спільного проведення часу біля екрану, чи за гімнастикою, чи за святковим столом великої сім’ї від діда до правнука, від прабабусі до правнучки, і кожний «папа», за традицією українського козацтва Кубані, як батько і люблячий чоловік, що досяг 50-річного віку, отримуватиме можливість створювати власну окрему сім’ю 3-х – 4-х поколінь із новим сімейним житлом і «сімейним автобусом». Прийде час сумлінної праці в умовах п’ятигодинної триденки, і облуді, припискам і шахрайству не буде жодного підгрунтя, час – коли моральність сім’ї поважатиметься і суспільством, і культурою, і мистецтвом, час коли багатогранний творчий розвиток кожного стане складовою творчого і культурного злету регіону, країни, світу…
НОВІТНЄ СЕЛО УКРАЇНИ
Село сьогодення, як основна складова українського суспільства, віддзеркалює чи не гірші його тенденції. Перш за все – це високий рівень смертності: рідко яка родина має понад три покоління прямих родичів. Демографічна криза сформована й низьким рівнем народжуваності. Діти народжуються переважно у молодому віці, при тому рідко – більше двох. Суспільною традицією не підтримується народження нових поколінь дітей у віці батьків 40-50 років. Сучасному селу притаманний