монографії у її третьому перевиданні.
Як видно з історіографії, робіт з окресленої теми у вітчизняній етнології обмаль. Утім буде доречним скористатися здобутками зарубіжних колег, які мають дещо солідніші напрацювання з названої проблематики. Хоча їх праці прямо не стосуються українського етносу, в них міститься порівняльний матеріал щодо інших східних слов’ян, а також цікаві ідеї та концепції, які були використані тут при аналізі українського матеріалу.
Серед найґрунтовніших досліджень із жіночої проблематики в Російській Федерації, у різних аспектах її виявлення, – роботи московської дослідниці Наталії Пушкарьової. Поміж різноманітних гендерних питань вчена не оминула увагою жіночу сексуальність та тілесність[116]. У своїх працях дослідниця намагалася показати жінку, її внутрішню та зовнішню красу, а також суспільні стереотипи, які доводиться долати жінкам протягом багатьох століть.
Солідний науковий доробок з етносексології має відомий російський вчений Андрій Топорков. Зокрема, аналізуючи різні види замовлянь, особливу увагу він приділяє любовним замовлянням та замовлянням від імпотенції[117], а також символіці тіла у традиції замовлянь російського народу[118]. Окрім того, за редакцією дослідника вийшли два академічні збірники, присвячені феномену еросу в народній культурі[119]. На цих збірниках ми зупинимося детальніше.
Так, у збірнику «Секс и эротика в русской традиционной культуре» в рубриці «Женщина и ее мир» російська дослідниця Тетяна Агапкіна опублікувала докладну статтю «Славянские обряды и верования, касающиеся менструации». У ній авторка приділила увагу міфології місячних, яка існувала у східних слов’ян, проаналізувала народні вірування, перестороги, заборони тощо, пов’язані з «жіночою» кров’ю, а також класифікувала народні назви на означення місячних[120].
Ще одна стаття, присвячена особливостям фізіології жіночого організму, належить Тетяні Лістовій, яка торкнулася проблеми народних вірувань, пов’язаних із жінкою під час місячних та кров’ю післяродових очищень. Упереджене та марновірне ставлення до «жіночої» крові дослідниця пояснює острахом та наділенням її негативним потенціалом[121].
Також у згаданому збірнику варто звернути увагу на цікаву та змістовну статтю відомої московської дослідниці Світлани Толстої «Символика девственности в полесском свадебном обряде». Авторка аналізує весільний обряд на Поліссі та символіку дівочої цноти у структурі обрядовості. Зокрема, нею виокремлено рослинні, тваринні, природні символи, а також предметні та речові знаки[122].
Цікавими й оригінальними є напрацювання петербурзького вченого Дмитра Баранова, зосереджені на вивченні народної концепції зачаття дитини та ембріологічних уявлень у народній культурі росіян.[123]
У науковому доробку Олександра Гури особливе місце