наскільки високими чи розумними виростемо. Ми не здатні вибирати ані батьків, ані час народження; не в моїх і не у ваших силах вирішувати, чи настане війна або криза. «Інструкції», закладені в наших генах, сила тяжіння, забрудненість повітря, історичний період, у який ми народилися, – ці та багато інших умов визначають, що ми бачимо, відчуваємо, робимо. Тож не дивно, що ми віримо в обумовленість нашої долі насамперед зовнішніми чинниками.
Але в кожного з нас трапляються моменти, коли, замість страждати під тиском невідомих сил, ми відчуваємо, що контролюємо свої дії і є господарями власної долі. У рідкісних випадках, коли це відбувається, ми переживаємо радість і глибоке піднесення, що надовго залишається в пам’яті як знакове – таким насправді має бути життя.
Саме це ми називаємо оптимальним переживанням. Це те, що відчуває яхтсмен, який міцно тримає курс, коли вітер свистить у його волоссі, а човен стрибає по хвилях, як лоша, – вітрила, корпус, вітер і море зливаються в гармонії, що вібрує в його венах. Це те, що відчуває художник, коли кольори на полотні починають змішуватись, створюючи магнетичну напруженість, і нова річ, жива форма набуває обрисів на очах у захопленого творця. Це почуття батька, коли маля вперше відповідає на його усмішку. Однак такі події відбуваються не тільки за сприятливих зовнішніх умов: люди, які вижили в концтаборах або уникли майже смертельної фізичної небезпеки, часто згадують, що в розпал своїх випробувань вони часом надзвичайно яскраво й емоційно сприймали прості події, наприклад, спів птаха в лісі, завершення важкого завдання або розділений із товаришем окраєць.
Усупереч поширеній думці, такі миттєвості, найкращі в нашому житті, не є моментами пасивності, розслаблення, відпочинку, хоча такі переживання теж можуть бути приємними, якщо ми наполегливо працювали задля їх досягнення. Кращі моменти зазвичай – коли тіло й розум людини напружені до краю в прагненні здійснити складну та важливу справу. Отже, оптимальне переживання – це те, що ми робимо, створюємо. Для малюка це може бути мить, коли він тремтячими пальчиками встановлює останній кубик на вежу, яку спромігся вибудувати, – вищу, ніж будь-коли доти; для плавця – спроба побити власний рекорд; для скрипаля – опанування складного музичного пасажу. Для кожної людини існують тисячі нагод, викликів, які сприяють самовдосконаленню.
Такі переживання не завжди є приємними в момент їх виникнення. М’язи плавця розриваються від болю й напруження під час його «зоряного запливу», його легені готові вибухнути, в голові паморочиться від утоми – і все ж це, можливо, найкращі моменти його життя. Процес опанування власного життя ніколи не буває легким, а іноді це може бути й боляче. Але в довгостроковій перспективі оптимальні переживання складаються у відчуття оволодіння власним життям або, можливо, краще сказати, причетності до визначення змісту свого життя, і це відчуття найближче до того, що ми зазвичай називаємо щастям.
У ході своїх досліджень я намагався з’ясувати