році 34 мільйони людей у Сполучених Штатах перебували за межею бідності (тобто мали річний дохід 10 609 доларів США або менше на сім’ю з чотирьох осіб), і ці цифри мало змінилися.
У США частота насильницьких злочинів – убивств, зґвалтувань, грабежів – на душу населення зросла більше ніж на 300 % за період між 1960 і 1986 роками. У 1978 році було зареєстровано 1 085 500 таких злочинів, а в 1986 році кількість їх сягнула вже 1 488 140. Кількість убивств залишалася на одному рівні, що приблизно на 1 000 % вищий, ніж в інших розвинених країнах, таких як Канада, Норвегія та Франція. Десь у той самий період рівень розлучень зріс приблизно на 400 % – від 31 на 1 000 подружніх пар у 1950 році до 121 у 1984 році. За ці 25 років рівень венеричних захворювань зріс більше ніж утричі (в 1960 році було зафіксовано 259 000 випадків гонореї, в 1984 році їх налічувалося вже майже 900 000). Ми ще не до кінця уявляємо, до яких трагічних наслідків призведе найновіше лихо, епідемія СНІДу, перш ніж вона буде зупинена.
Три- або чотириразове збільшення соціальної патології протягом життя останнього покоління проявляється в найрізноманітніших сферах. Так, у 1955 році в країні зареєстровано 1 700 000 випадків клінічного лікування психічно хворих, а в 1975 їх кількість досягла 6 400 000. Можливо, це не випадково. Такі цифри вказують на зростання нашої національної параної: за 10 років, з 1975 по 1985 роки, бюджет міністерства оборони виріс із 87,9 млрд доларів США на рік до 284,7 млрд, тобто більш ніж утричі. Щоправда, бюджет міністерства освіти за той самий період теж збільшився втричі… От тільки в 1985 році він становив лише 17,4 млрд доларів США. Якщо говорити про розподіл ресурсів, доведеться визнати, що меч приблизно в 16 разів сильніший за перо.
Прогнози на майбутнє теж не надто оптимістичні. Нинішні підлітки демонструють симптоми тієї самої хвороби, що вразила їхніх батьків, іноді в іще більш небезпечній формі. Зараз усе менше молодих людей виростають у повних сім’ях, де батьки разом виконують обов’язки щодо виховання дітей. У 1960 році тільки один із десяти підлітків жив у неповній сім’ї. На 1980 рік цей процент подвоївся, а до 1990 року, ймовірно, потроїться. У 1982 році більш ніж 80 тисяч підлітків (середній вік – 15 років) були ув’язнені й утримувалися в різних тюрмах. Статистика щодо наркоманії, венеричних хвороб, зникнень людей і позашлюбних вагітностей узагалі дуже похмура, але, ймовірно, цілком очікувана. Між 1950 і 1980 роками кількість підліткових суїцидів зросла приблизно на 300 %, особливо серед білих молодих людей із багатших класів. Із 29 253 самогубств у 1985 році 1 339 були вчинені білими хлопцями у віці 15–19 років; білі дівчата такого самого віку позбавляли себе життя в чотири, а чорні хлопці – в десять разів рідше (молоді чорношкірі, однак, лідирують за кількістю смертей у результаті вбивств). Нарешті, останнє, але не менш важливе – рівень освіченості населення знижується повсюдно. Наприклад, середній бал із математики в тестах студентів коледжів у 1967 році становив 466; у 1984 році він опустився до 426. Аналогічне зниження відзначено в оцінках усних робіт. Подібну статистику можна продовжити.
Чому