з вимогами представлення міста в «національному» уряді.
І Піренн урешті неохоче на це погодився.
Сидячи за столом, Гардін ліниво розмірковував, що ж зробило науковців-фізиків такими поганими адміністраторами. Може, вони просто занадто звикли до непохитних фактів і абсолютно не звикли до людей, які піддаються чужим впливам.
У будь-якому випадку, зліва від нього сиділи Томаз Сатт і Джорд Фара, справа – Ландін Краст і Йет Фулгем, і сам Піренн, який головував. Звичайно, він усіх їх знав, але, здається, для цього випадку вони прибрали надто помпезний вигляд.
Гардін трохи задрімав через початкові формальності, але потім пожвавився, коли Піренн, надпивши води зі склянки, що стояла перед ним, сказав:
– Мені дуже приємно повідомити Раду, що після нашої останньої зустрічі я отримав звістку, що через два тижні на Термінус прибуде лорд Дорвін, канцлер Імперії. Це може розглядатися як гарантія того, що ми досягнемо обопільного задоволення в наших відносинах з Анакреоном, як тільки Імператор буде проінформований про ситуацію.
Він усміхнувся й звернувся до Гардіна, який сидів з іншого кінця столу:
– Журналу була надана інформація з цього питання.
Гардін здушив у собі сміх. Очевидно, що бажання Піренна з самовдоволеним виглядом подати цю інформацію раніше за нього було єдиною причиною, чому його запросили на цю зустріч обраних.
Він спокійно запитав:
– Якщо не брати до уваги абстрактні висловлювання, що ви очікуєте від лорда Дорвіна?
Відповів Томаз Сатт. У нього була погана звичка звертатися до людини в третій особі, коли мав зарозумілий настрій.
– Цілком очевидно, – почав він, – що мер Гардін є професійним циніком. І навряд чи в змозі зрозуміти, що Імператор, імовірніше за все, не дозволить порушити свої особисті права.
– Чому? Що він зробить, якщо вони будуть порушені? Почулася роздратована метушня. Піренн відповів:
– Ви порушуєте процедуру, – і, схопившись, додав: – І до того ж, робите майже зрадницькі заяви.
– Я можу вважати це відповіддю на моє питання?
– Так, якщо вам нічого більше сказати…
– Не поспішайте з висновками. Я хотів би поставити питання. Що конкретного, крім цього дипломатичного ходу – який може нічого не означати, – було зроблено для протидії загрозі, яка йде з боку Анакреона?
Йет Фулгем провів рукою по рудих вусах.
– Ви бачите там якусь загрозу?
– А ви хіба ні?
– Навряд чи, – поблажливо відповів він. – Імператор…
– О великий космос! – роздратувався Гардін. – Щоразу кожен згадує Імператора або Імперію так, ніби це якісь магічні слова. Імператор за тисячі парсеків звідси, і я сумніваюся, що він взагалі через нас переймається. А якщо й переймається, то що він може зробити? Увесь імператорський флот у цьому регіоні перебуває в руках Чотирьох королівств, і частина його – у руках Анакреона. Послухайте, нам доведеться воювати зброєю, а не словами.
А тепер просто послухайте. У