він уже його ненавидить. Він ніколи не симпатизував іншим.
– Припустимо, ця ненависть стане ще більшою. Імператор може дізнатися про це, і в Ріоса виникнуть проблеми.
– Еге ж, цілком ймовірно. Але як ви пропонуєте цього домогтися?
– Не знаю. Мабуть, його можна підкупити?
Патрицій тихо розсміявся.
– Можна, але не так, як ви підкупили сержанта – не портативним заморозником. І навіть якщо ви зацікавите його, то нічого не досягнете. Мабуть, немає нікого, кого так легко підкупити, але йому бракує навіть тієї елементарної чесності, що є в порядного корупціонера. Бродріґа не вдовольнить жодна сума. Тому поміркуйте про щось інше.
Деверс швидко та занепокоєно почав погойдувати ногою.
– Це перший натяк, хоча…
Він замовк; знову заблимав сигнал на дверях і на порозі з’явився сержант. Він мав схвильований вигляд, а його широке обличчя було червоним та похмурим.
– Сер, – почав він, намагаючись говорити з повагою, – я дуже вдячний вам за заморозник і ви завжди лагідно розмовляли зі мною, хоча я лише син фермера, а ви великі лорди.
Плеядський акцент сержанта став настільки відчутним, що було важко зрозуміти його мову; від хвилювання показалася його селянська натура, що досі крилася за солдатським вишколом, який так довго й болісно виховували.
Барр м’яко запитав:
– Що сталося, сержанте?
– Лорд Бродріґ прийде, щоб побачити вас. Завтра! Я знаю про це, бо капітан сказав мені, щоб мої люди завтра підготували до огляду свою форму… для нього. Я подумав, що можу попередити вас.
Барр відповів:
– Дякую, сержанте, ми це цінуємо. Але все гаразд, добродію, непотрібно так…
Проте вираз на обличчі сержанта Лака безпомильно зраджував переляк. Він шпарко зашепотів:
– Ви не чули, що про нього кажуть люди. Він продав свою душу космічному дияволу. Ні, не смійтеся. Про нього розповідають найжахливіші історії. Подейкують, що в нього є люди з бластерами, які всюди за ним ходять. Якщо йому захочеться розважитися, він наказує їм пристрелити кого завгодно. Вони це виконують – і він радіє. Кажуть, його боїться навіть сам Імператор, і це Бродріґ змушує його збільшувати податки і не дозволяє вислуховувати скарги інших.
І він ненавидить генерала, ось що ще кажуть. Запевняють, що він вбив би його через те, що той великий та мудрий. Але це йому не під силу, і наш генерал знає, що лорд Бродріґ пасе перед ним задніх.
Сержант закліпав очима, потім ніяково усміхнувся, засоромившися свого поруху, і позадкував до дверей, де рвучко кивнув:
– Не забувайте про мої слова. Будьте насторожі.
І вибіг за двері.
А Деверс підвів голову. Його погляд став крижаним.
– Це входить у наші плани, правда, доку?
– Це залежить від Бродріґа, – сухо відповів Барр, – чи не так?
Але Деверс вже його не слухав.
Він серйозно замислився.
Лорд Бродріґ нахилив голову, заходячи до тісної каюти торгового корабля, і