не силовим шляхом, а через політико-правовий компроміс. Президентові Кучмі довелося задля утвердження Конституції пожертвувати кількома принциповими для нього положеннями – відмовитися від двопалатного парламенту та можливості розпускати Верховну Раду. Ця жертва була виправданою: ухвалений рано вранці 28 червня 1996 року Основний Закон багатьма міжнародними експертами оцінено як демократичний і зважений.
Протести 6 лютого 2001 р. під час акції «Україна без Кучми»
Середина президентської каденції – 1996–1997 роки – стала для Леоніда Кучми періодом найвищого політичного розквіту. Він не лише зміг розв’язати ключові внутрішні проблеми, але й посилив позиції держави на міжнародній арені. Протягом цього періоду було підписано Великий договір про дружбу і співробітництво з Російською Федерацією, Хартію про стратегічне партнерство з НАТО, Україна стала однією із засновниць ГУАМ – міжнародної організації пострадянських держав, покликаної стати противагою впливу Росії в регіоні.
На хвилі піднесення політичної активності в країні відбулися ще дві надважливі для країни події. У серпні 1996 року введено національну грошову одиницю – гривню, і навздогін, буквально за пару тижнів, Леонід Кучма зробив першу заявку про можливість участі в президентських виборах 1999 року. Показово, що глава держави заявив про готовність відстоювати свою посаду, не дочекавшись завершення першої половини своєї каденції. Однак у команді Кучми не обійшлося без втрат.
Глава президентської адміністрації Дмитро Табачник, який вправно тримав у напруженні український політикум, був змушений піти з посади, віддалилися від Президента радники Дмитро Видрін, Віктор Небоженко, помер помічник Олександр Разумков. Утім командна гра ніколи не була сильною стороною другого Президента: Леонід Данилович прагнув вибудовувати систему стримувань і противаг, у якій міг відігравати роль єдиного арбітра.
Дмитра Табачника на Банковій змінив Євген Кушнарьов. Він разом з однопартійцями з недавно створеної Народно-демократичної партії почав політичну війну проти Павла Лазаренка. НДП була цікавим конгломератом з прихильників націонал-демократичної ідеї, колишніх членів Демплатформи КПРС, чиновників і представників номенклатури. Політична сила, яка вперше в новітній українській історії претендувала на роль партії влади, так і не зуміла залучити Президента до своїх лав, однак спробувала стати для нього корисною. Кучма прийняв результативну передачу, звільнивши Лазаренка та замінивши його представником НДП, міністром Кабінету Міністрів Валерієм Пустовойтенком.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона,