місцевих дітлахів лейкемією, або в конторах з інвест-консалтингу, що закривають заводи, кидаючи людей у бідність і відчай. Та однаково, найперш тре’ викинути оте акторствування з цієї системи. Йобані гандони, ти погоджуєшся, Шоне, мій старовинний друзяко-друже, колишній розвізник молока?[37] «Авшеш, Шаймоне, я гатаю, тут ти таки мошеш мати рашію». У нас із друзякою Шоном так багато спільного. Обидва хлопи з Едина. Обидва колишні кооперативні молоковози. Тіки йа обслуговував Ліф, тоді як Шон, коли послухати будь-якого старого пердуна, підвозив молоко в кожну родину в нашому місті. Закони стосовно дитячої праці були гнучкішими тоді, я гадаю. Єдине, в чім ми різнимося, – це зовнішність. У цьому сенсі Саймон цілком пере-Шонює Шона.
Тепер Рентс щось белькоче за «Галілея», і за «Матінку Кураж», і за «Ваала» і всяке таке лайно. На цих курвочок, схоже, воно справля неабияке враження. Бля, чому йа того не тямлю! Цей сонний пиздюк має власні підходи. Дивний цей світ. «Авшеш, Шаймоне, шо довше я на ньо’ дивлюшя, то менш дові’яю». І в цьому ми з тобов шпільні, Шоне.
Азійські пуцьки відправляються на свою виставу, але вони погодилися зустрітися з нами після неї, щоб випити в «Декані»[38]. А Рентс не зможе. Ой, бля, зара’ заридаю. Потону в сльозах. У ньо’ зустріч з міс Могадон, гарнюнею Хейзел… доведеться мені розважати обох ціпочок… якщо йа таки вирішу туди з’явитися. В мене ж чимало справ. Людина мушить штавити діло поперед ушього, ге, Шоне? «Іштинно так, Шаймоне».
Йа збуваюся Рентса, хай іде, вбива себе наркотиками. Ох у мене й друзі, ну їх нахер. Мотика, Другий Приз, Беґбі, Метті, Томмі… ці всі клієнти разом називаються О-Б-М-Е-Ж-Е-Н-І. Надзвичайно обмежена компанія. Ну, йа наївся до незмоги лузерами, пропащими, лигачами бочкового пива, рогулями – мешканцями муніципальних квартир, нариками і всіма їм подібними. Йа динамічний юнак, більш ніж мобільний і напористий, напористий, напористий…
…соціалісти торочать тобі за товаришів, за твої класові інтереси, за профспілку й суспільство. Нахер все це лайно. Торі торочать тобі за роботодавців, за батьківщину, за родину. Нахер усе це навіть ще далі. Це я, я, це, бля, Я – Саймон Девід Вільямсон, НУМЕРО, БЛЯБУДУ, УНО проти цього світу, і це нерівний герць.
Бля, насправді це так легко… Та ну їх всіх нахер. «Я в жахваті від твого лютого індивідуаліжму, Шаймоне. Я бачу тут шхожішть ж шобою молодим». Шпашибі жа шкажане, Шоне. Те саме кажали мені й інші люди.
Тьху… якийсь рябий уйобок в «сердечному» шарфі… так, ці пиздюки тут сьогодні, як вдома. Лишень поглянути на нього: цілковитий несмак й відсутність стилю. Та йа б краще побачив свою сестру в борделі, ніж брата в шарфі «Сердець», і це, блябуду, є сутою правдою[39].
…ух ти, ще одна сексі-кралечка попереду… наплічник, гарна засмага… мммм… смокчи, їбись, смокчи, їбись… всі ми невдахи…
…куди піти… поганяти піт на тренажерах в клубі, у них тепер там сауна й солярій… підкачати м’язи… кумарні дрижаки тепер просто неприємні спогади. Ті китайозочки, плюс Маріанна, Ендрія, Елі… чиїй щілині пощастить, шо йа встромлю в неї сьогодні