сумний. Своєю поведінкою він намагався виказати певне співчуття, і в той же час, з метою додати родині впевненості, дотримувався прагматичної зосередженості. Сім гадав, що йому це непогано вдається.
Ніна також так вважала. Орда схвильованих тітоньок звивалася побіля нього, немов ті групіз навкруг якоїсь рок-зірки. Невдовзі Боб, Кенні, Кеті, Дейві й Айрін супроводили лікаря Сіма нагору.
Коли вони виходили з кімнати, Ніна зрозуміла, що в неї вже почалися місячні. Вона вирушила слідом за ними вгору по сходах.
– Стій, нема чо’ тобі там заважати, – озирнувшись, прошипіла Айрін дочці.
– Йа просто в туалет, – відповіла Ніна обурено.
У ванній кімнаті вона зняла з себе одяг, починаючи з чорних мереживних рукавичок. Перевіряючи обсяг шкоди, вона зауважила, що там просочилося крізь трусики, але її чорні легінси не промочило.
– От лайно, – промовила Ніна, коли краплі густої червоної крові почали падати на килимок. Вона відірвала кілька смуг туалетного паперу і притисла його до себе, щоб затримати кровотечу. Потім перевірила шафку, проте не знайшла там ні тампонів, ні гігієнічних прокладок. Чи Еліс вже занадто стара для місячних? Мабуть.
Змочуючи у воді шматки паперу, вона спромоглася витерти з килимка більшу частину плям.
Ніна незграбно ступила в душ. Сполоснувшись, вона зробила тампон з туалетного паперу і швидко одяглася, залишивши на волі трусики, які випрала в раковині, викрутила і запхала собі в кишеню куртки. Вичавивши прищ над верхньою губою, вона вже почувалася значно краще.
Ніна почула, як процесія родичів вийшла з кімнати і спускається на нижній поверх. Ну й мерзотно ж тут, подумала Ніна, і їй захотілося звідси геть. Єдине, чого вона тільки чекала, це слушного моменту, щоб розколоти матір на гроші. Вона сподівалася поїхати до Единбурга разом із Шоною й Трейсі, побачити той гурт у «Колтон Студіоз»[45]. Вона навіть уявити собі не могла, що вийде на люди, коли в неї менструація, оскільки Шона казала, що хлопці про все здогадуються, вони просто нюхом чують, і не важливо, що ти проти того намагатимешся робити. Шона розумілася на хлопцях. Вона була на рік молодшою за Ніну, але вже двічі цим займалася: раз із Ґреємом Редпатом і раз з одним французьким хлопцем, з яким познайомилася в Евіморі[46].
Ніна поки що ні з ким не була, не робила цього. Майже всі, кого вона знала, казали, що то сута нудь. Хлопці були занадто нетямущими, занадто млявими й в’ялими або перезбудженими. Їй подобалося те, яке враження вона на них справляла, подобалось бачити застиглі, простакуваті вирази на їхніх обличчях, коли вони дивились на неї. Коли вона вже те робитиме, то робитиме з кимсь, хто знає, що до чого. З кимсь старшим, але не таким, як дядько Кенні, котрий дивиться на неї по-собачому, очі налиті кров’ю і язик трішки вистромлений з-поміж губ. У Ніни було дивне відчуття, що, попри його роки, дядько Кенні виявився б дещо схожим на тих безпорадних хлопців, з якими вже були Шона та інші.
На тлі її побоювань піти на концерт альтернативою залишається