у тій йобаній гавані, шупиш? І він ’бсолютно не взнає нас. Наче він споконвіку не знав нас… цей пиздюк.
Коротше, його дружбан, такий рябий ракло, йде покласти гроші за кулі на столі. За пул тобто, шупиш? Йа йому кажу:
– Цей пиздюк, бля, після мене, – показуючи на того дзюбатого дрібного недоумка.
Цей дрібний пиздюк записав на дошці своє сране ім’я, але так і сів там, типу: ну його нахер, ніби йа зовсім нічо’ не сказав.
Йа, бля, вже був готовий до бійки. Екби ці пиздюки полізли, то без проблем, нахер. Як є кажу, ти мене знаєш, йа, бля, не того типу пиздюк, шо ходе й шука, де нарватися, ага, але тоді йа був той пиздюк, шо стоїть з більярдним києм в руці, і той дзюбатий пиздюк залюбки міг отримати його товстим кінцем собі по рилу, ага. Звісно, йа мав із собою ножаку і все такого. А як іще, бля? Як йа казав, йа не шукаю, бля, собі неприємностей, але якщо ’кийсь ротатий пиздюк схоче завестись, йа, бля, готовий. Тож отой дрібний рябко заплатив свої бабки і просто сидить там наливається, шупиш? Цей дзюбатий пиздюк просто сидить з видом «ну його нахер». Йа тримаю на оці того крутого пиздюка, чи то принаймні він був, бля, аж таким крутим колись, у школі, сам шупиш. І цей пиздюк жадного слова не мекне, трима свого рота на замку, ага; отакий пиздюк.
Томмі нам каже:
– Чу, Франко, цей чувак гоне? Ти ж знаєш Тема, він ніхера не боязкий, цей пиздюк. Ті уйобки його почули, ага, ті пиздюки, але знов-таки нічо не кажуть, бля. Той дзьобатий пиздюк і той типу крутий пиздюк. А нас було ж два на два, бо ти знаєш Другого Приза – не зрозумій нас хибно, йа поважаю цього пиздюка, але він геть нахер з котушок зліта, коли доходить до бійки. Він уже нажлуктився на всю голову, заледве того йобаного кия трима. А йдеться, бля, за пів на дванадцяту дня середи. Тож це був би чесний герць. Але ті пиздюки кажуть: та ну йо’ нахер. Йа й зблизька не ставив високо того сраного рябого пиздюка, але йа зневірився нахер в тому крутому пиздюку, чи то типу «крутому пиздюку», ага. Ніякий він не крутий, точно. Йобаний серливий бздун, якшо правду сказати, шупиш? Велике розчарування для мене той пиздюк, мушу тобі сказати.
Це, бля, аж кумедно – шукати колію. Вчора йа був змушений колотися в член, де проходить найвидніша на моєму тілі вена. Йа не хо’, щоб це ставало звичним. Хай як там важко наразі це собі уявити, йа можу знайти й інші застосування для цього органа, крім як посцяти.
Ото маєш, у двері хтось дзвонить. Чорти забирай, бля. Той сучий потрух, сраний гівноїд типу хазяїн – Бакстерів син. Старий Бакстер, нехай Господь упокоїть його вбогу душу, ніколи реально не переймавсь квартплатою. Сенільний старий йолоп. Коли б він не прийшов, йа був для цього старого пиздюка суто втіленням догідливості. Знімав з ньо’ піджак, усадовлював йо’, подавав бляшанку «Експорту». Ми балакали за коней, за склад команди «Гібсів» піісятих років зі «славетною п’ятіркою» лінії нападу – Сміт, Джонстон, Райлі, Торнбул і Ормонд. Йа ніц не знав ні за коней, ні за «Гібсів» у піісятих, та оскільки вони були єдиними темами розмов старого Бакстера, йа став добре обізнаним з обох цих питань. Потім йа нишпорив по кишенях піджака