жя. («En fin, por celos soy, ¡qué fundamento! / ¡El haber nacido de tan inquieta causa / fue un portento!» – «Нарешті, я народився завдяки ревнощам. Який міцний фундамент! Народитися через таку непевну причину було справжнім дивом!»)
Обдарований непересічними здібностями хлопчик-вундеркінд вже у віці п’яти років читав латиною і писав вірші. Ставши дорослим, сміливий і талановитий молодик приваблював і водночас лякав усіх, хто його оточував, своєю нестримною енергією, яка не знала меж і нерідко кидала виклик загальноприйнятим нормам. Батько Лопе помер, коли майбутньому письменнику виповнилося шістнадцять років. Освіту він отримував у Королівській академії, в Університеті Алкала-де-Енареса, а потім в Університеті Саламанки, поєднуючи своє навчання з амурними авантюрами. 1583 року юнак перериває свої студії, аби записатися в експедицію Філіппа ІІ на острів Терсейра.
Життя Лопе буквально переповнюють любовні пригоди: він постійно втягується у стосунки з різними жінками, нехтуючи небезпекою і покаранням. Повернувшись до Іспанії, Лопе знайомиться з Еленою Осоріо, дочкою театрального актора Херонімо Веласкеса, в яку палко закохується. Те, що вона вже була заміжня, йому не завадило. Щоправда, її чоловік завжди був відсутнім. Батьки Елени спочатку також доволі поблажливо дивилися на її стосунки з драматургом-початківцем, який з часом став писати комедії для Веласкеса. У самої Елени були романи на стороні, на які Лопе дивився крізь пальці. Він навіть привласнив подарунки одного з її залицяльників, який був сином кардинала, а потім ще й описав взаємини цього молодика з власною коханкою на сторінках любовного роману «Доротея». Атмосферу скандалу навколо Лопе посилювали дошкульні поетичні тексти, які виходили з під його пера й ображали почуття тих, про кого були написані. Врешті-решт, родина Елени почала тиснути на жінку і примусила її порвати з коханцем, який відповів тим, що поширив у Мадриді вірші, спрямовані проти Веласкесів. За цей вчинок його було притягнуто до суду і засуджено до в’язниці, а також до восьмирічного вигнання з Мадрида із забороною повертатися до столиці під страхом смерті. Проте Лопе порушив закон і прибув до столиці, щоб викрасти Ісабель де Урбіна, дочку члена муніципальної ради Мадрида і герольда Філіппа ІІ. Для того щоб залагодити справу, родині Ісабель нічого не залишалося, як погодитись на її шлюб з Лопе. Не минуло і двох тижнів, як він залишив свою дружину, аби записатися волонтером до війська, що відходило разом з Непереможною армадою. Очікуючи на початок бойових дій, новоспечений військовий розважався з іншими дівчатами, присвятивши своїй дружині ніжний і чудовий романс. Після поразки королівського флоту, яка забрала життя його брата Хуана, Лопе повертається до Іспанії і на якийсь час оселяється у Валенсії, де пише велику кількість п’єс, чим започатковує місцеву драматургічну школу. Відтоді починається стрімке зростання його популярності як одного з найуспішніших авторів комедії у всій Іспанії.
1590 року закінчується термін вигнання, і Лопе де Вега переселяється до Толедо, де працює секретарем герцога де Альба. У 1594-му його дружина помирає під час пологів другої дитини, яка також невдовзі пішла з життя. Наступного року Лопе повертається до Мадрида і знову потрапляє під судове розслідування через позашлюбні стосунки з удовою Антонією Трільйо. 1598 року письменник одружується вдруге з Хуаною де Гуардо, дочкою заможного м’ясника, який був постачальником двору його Величності короля. Палка пристрасть навряд чи була причиною цього кроку, адже найшвидше нареченого приваблював великий посаг, який давали за дівчину. Принаймні так писали у сатиричних віршах, до створення яких доклали руку відомі літератори того часу, зокрема дон Луїс де Гонгора. Того ж року побачив світ пасторальний роман «Аркадія». На його обкладинці Лопе де Вега, натякаючи на своє шляхетне походження, розмістив герб свого другого прізвища Карпіо, який зображує дев’ятнадцять веж. За ці свої підставні спроби зарахувати себе до аристократії він знову стає об’єктом дошкульної сатири Гонгори.
Після того як Філіпп ІІ наказав закрити театри, драматург залишився без засобів для існування і знову поступив на службу до маркіза де Сарріо. Ще до одруження з Хуаною де Гуардо розпочався роман Лопе з комедійною актрисою Мікаелою де Лухан, яка також була заміжня і вже мала двох дітей. Після того як чоловік Мікаели поїхав до Перу, вона почала відкрито жити з письменником у його оселі, народила йому дітей, у той час коли законна дружина Хуана де Гуардо перебувала у Толедо.
Скандальна слава Лопе підсилювалася ще й тим, що він використовував кожну можливість, аби розповідати про своїх коханок у творах, називаючи їх вигаданими іменами. Коли у 1608 році пристрасть до Мікаели де Лухан (Каміли Лусінди) охолола, Лопе забирає до Мадрида свою законну дружину й дітей і оселяється в будинку, в якому проживе до смерті й напише свої найкращі твори, оточений квітами, рідкісними книгами і витворами мистецтва. Час від часу його гризуть докори сумління, що врешті-решт спричиняє те, що 1609 року він вступає до Братства Рабів Святого Таїнства, а трохи згодом стає чиновником інквізиції. Книга поетичних текстів «Священні рими» виражає його прагнення до побожності.
1613 року помирають з коротким інтервалом його дружина і шестирічний син. Лопе поселяє у себе в будинку двох молодших дітей від Мікаели де Лухан, дівчину Марселу і хлопчика