Тобто кожен боягуз.
– І значить, кожен із нас мусить тепер нести в зубах твоєму вчителю, чи хто він там, цілих сто гривень! – не втримався Денис. – Моїй мамі знаєш скільки треба працювати за ці гроші! А тут сидить якийсь дядько і збирає членські внески! Хіба не так?
– Не так! – труснула головою Поліна. – Тобто на перший погляд так виглядає – красти справді не можна. Але більшість із нас утримується від крадіжок не тому, що цього не можна робити, а тому, що ми боїмося. Отже, люди чесні не тому, що вони такими є, а через те, що бояться зробити нечесний вчинок. Значить, страх треба долати і починати слід саме у такий спосіб.
– Ти глянь! – вигукнув Денис. – Це тобі вчитель голову задурив?
– Софійка розповіла. Я сама вчителя ще не бачила. Правила такі: спочатку поручитель приносить членський внесок того, за кого поручається, а тоді приходить і сам новий член клубу, – сказала Поля.
– Далі я знаю! – Оксана піднесла руку, мов на уроці, навіть затрусила нею. – Кожен новий член клубу повинен привести ще когось! Такий ось ланцюжок! Скільки в Клубі Боягузів народу, Полю?
– Цього ніхто не знає. Софійка так каже. Учитель не збирає всіх разом, позаяк до кожного він застосовує окремий підхід. Бо страх у кожного свій, не схожий на страх іншого. Коли так, то і завдання для кожного боягуза спеціальні.
Максим Білан ляснув у долоні:
– Знаєте, друзі, з мене цього досить! Ти, Полю, серйозно в усе це віриш?
– Я вірю в те, що батькам до мого боягузтва нема жодного діла! – тепер у голосі Поліни чувся виклик. – Вони кажуть, як оце ти – всі люди бояться, це здорове відчуття, це твоя страховка від помилок, це минеться з віком. А я не хочу! Я не хочу бути боягузкою! І якщо в цьому світі або в цьому місті є вчитель, готовий вислухати мене і допомогти побороти страх, я не піду до нього – побіжу! На крилах полечу, ясно вам?
Голос Поліни звучав дедалі голосніше, починав дзвеніти. Максим відчув: ще трохи – і вона зірветься на крик. Крик приверне увагу пані Люби та Назара Жупанського, а це зовсім небажано.
Думки вишикувалися в Максимовій голові у рядок. Розказати про цього підозрілого вчителя і про Клуб Боягузів комусь із дорослих треба. Більше того – саме з цим потрібно чимшвидше бігти в міліцію. Але в такому разі доведеться розповідати всю правду, недомовками не обійтися. Значить, кирпатий Назар Жупанський дізнається, що його донька свідомо вкрала з дому гроші, а потім, коли попалася, так само свідомо оббрехала першого, хто потрапив їй на очі.
Буде від того мир у родині Жупанських? Навряд. І викриття таємничого вчителя сміливості нічого не змінить.
З одного боку, Поліна переживає за свій ганебний вчинок, який її змусили скоїти, але про який не знає тато. І тато навіть готовий забути про ті злощасні гроші й більше ніколи не повертатися до цієї теми, що в даному випадку Поліну цілком влаштовує. Інший бік справи – коли все це вилізе за межі їхнього вузького кола. Бо в такому разі подібна історія навряд чи скоро забудеться.
– Коротше, – мовив Білан, хоча вишикувані думки ще не зовсім оформилися