жоден із цих підходів не стає в пригоді більшості людей, адже і той, і той легковажить нашу основну потребу в тому, щоб будь-яка справа, якою ми займаємося, йшла нам на користь і зараз, і в майбутньому.
У третьому розділі на конкретних прикладах я демонструю, чому для щастя нам необхідно знайти сенс, отримувати насолоду – відчувати, що ми живемо недаремно, і водночас зазнавати позитивних емоцій. У четвертому розділі я доводжу, що за загальний еквівалент, яким вимірюють якість нашого життя, треба брати не гроші й престиж, а щастя. Я розмірковую над тим, як співвідносяться між собою матеріальний добробут і щастя, і ставлю питання, чому, незважаючи на безпрецедентний рівень матеріального достатку, така величезна кількість людей перебуває у небезпеці духовного банкрутства. У п’ятому розділі робиться спроба пов’язати ідеї, подані в цій книжці, з уже наявною літературою з психології існування.
У шостому розділі я починаю застосовувати теорію на практиці й ставлю питання, чому майже всі учні терпіти не можуть школу. Потім я намагаюся збагнути, що можуть зробити батьки й учителі, щоб допомогти учням бути одночасно щасливими й успішними. Я пропоную два радикально різних підходи до власне процесу навчання: навчання за типом заглиблення і за типом любовної гри. Сьомий розділ піддає сумніву загальноприйняте, але цілком безпідставне припущення щодо неминучості компромісу між внутрішнім почуттям задоволення і зовнішнім успіхом у роботі. Я розповім вам про методику, що дозволяє заздалегідь визначити, яка робота могла б бути для нас джерелом сенсу й насолоди і в якій би нам добре велося. У восьмому розділі розглянуто одну з найважливіших складових щастя – особисте життя. Я розповім вам про те, що насправді означає кохати і бути коханим беззастережно, чому цей різновид кохання так потрібен для щастя в особистому житті і яким чином беззастережне кохання дозволяє відчути ту насолоду, що її знаходимо в інших сферах життя.
У першій медитації, яка відкриває заключну частину книжки, я міркую про те, як співвідносяться між собою щастя, егоїзм і альтруїзм. У другій медитації вперше з’являється таке поняття, як «підсолоджувачі» – будь-які заняття, здатні служити для нас джерелом сенсу й насолоди, що справляє найбезпосередніший вплив на сумарний рівень нашого духовного добробуту. У третій медитації я піддаю сумніву наявне уявлення про те, що властивий нам рівень щастя нібито зумовлений будовою наших генів або подіями раннього дитинства і його годі змінити. У четвертій медитації ми будемо шукати способи подолання деяких психологічних бар’єрів – тих внутрішніх обмежень, які ми часто самі на себе накладаємо і які заважають нам жити повноцінним життям. У п’ятій медитації ми спробуємо провести уявний експеримент, який дасть підставу для подальших роздумів і відповідей на «питання над питаннями». У шостій медитації йдеться про те, яким чином наші спроби втиснути чимраз більшу кількість справ у дедалі менші проміжки часу позбавляють нас будь-якої можливості жити щасливішим