сипалися через ґратчасте поруччя у воду, мов конфеті. Дін розірвав свою сорочку й перев’язав руку Марті. Він закричав, щоб Ґреґ зателефонував 911. Але побачив те, що його шокувало: водій підняв бокове дзеркальце, сів за кермо й поїхав геть, забравши з собою єдиний мобільний телефон. Надія розтанула, мов червоні гальмівні вогні в темряві ночі.
Дін обхопив руками й ногами свого друга, який стікав кров’ю, і сидів із ним на мосту над річкою Куяхоґа. Марті втратив дуже багато крові – вона скрапувала у воду крізь сталевий міст, мов дощ. Дін тримав Марті, наче дитину, й колисав його, немовби це могло спинити кровотечу. Одяг обох чоловіків просякнув кров’ю.
На тому темному й безлюдному мості в клівлендському індустріальному районі Флетс Дін кричав Марті, щоб той тримався, щоб не знепритомнів. Коли ж Марті затихав, Дін починав його колисати зі словами, яких так потребує той, хто помирає: «Твоя дружина любить тебе, твій син любить тебе. І я тебе люблю».
А тоді почувся шум, і чоловік побачив світло фар. Дін поклав Марті на землю, вибіг на дорогу перед машиною і почав розмахувати руками, благаючи про допомогу. Водій викликав лікарів-рятувальників. Джгут, що його наклав Дін, зберіг Марті життя, однак руку врятувати не вдалося.
Пізніше в залі суду суддя показував фото пораненої руки Марті, тоді як Ґреґ тримав свої неушкоджені руки за спиною – у наручниках. Марті дивився на його руки з заздрістю, гнівом і сумом. Ґреґа звинуватили в завданні шкоди людині з використанням транспортного засобу за обставин, що збільшують провину. Тоді в залі суду Марті хотів був узяти дружину за руку, однак у нього не було руки. Жінка обхопила пальцями обрубок його руки й тримала його.
Протягом чотирьох місяців цей 21-річний молодик докладав величезних зусиль, щоб знову навчитися зав’язувати шнурки, виписувати чеки, міняти підгузки своїй новонародженій доньці та гратися у квача з 4-річним сином. Вони жили на гроші, що їх вдалося зібрати на ремонт оселі.
Я стояла на мості, де він утратив руку, коли чоловік погодився вперше побувати на цьому місці. Марті провів пальцями по сталевій поверхні огорожі, поглянув на сліди, які залишила машина під час аварії, і почав пильно дивитися на воду.
– Шукаю свою руку, – пожартував він, однак я бачила, що це був зовсім не жарт. Там він залишив частину себе. Марті небагато пам’ятає про ту ніч. А Дін не може про неї забути.
Я ж написала довгу статтю про цей випадок, про дружбу Марті й Діна, про всі зусилля, що їх доклав Дін, намагаючись урятувати друга. Завершення судового процесу вони відсвяткували вдвох. Сиділи за обіднім столом, відсунувши вбік стоси медичних рахунків, які «Medicaid» оплачуватиме доти, доки Марті не матиме змоги працювати, бо ж його дружина заробляла надто мало, доглядаючи за дітьми. Та він і гадки не мав, де взяти гроші на протез руки. Його син мріяв, що в батька з’явиться «рука робота» і він нарешті зможе «дати п’ять». Дін хвилювався, що Марті гнітитиме те, що він ніколи не зможе розмахувати бейсбольною биткою, зав’язувати волосінь на вудці або тримати дітей за обидві руки.
Коли