Дон Кіхота говорити дурниці, демонструючи хворобливий стан його свідомості.
14
Тут і далі всі вірші в перекладах М. Лукаша (ред.).
15
Андалузький – Луїс Бараона де Сото (1548–1595), автор поеми «Сльози Анжеліки» (1586); кастильський – Лопе де Вега, який написав поему «Краса Анжеліки» (1602). Обидві поеми розвивають сюжет «Несамовитого Роланда» Аріосто.
16
Обігрується те, що Самсоном звуть біблійного персонажа великого на зріст і сильного, а герой Сервантеса інший на вигляд.
17
Студенти й дрібне духовенство носили однаковий одяг.
18
У дуже похилому віці. Біблійний патріарх Мафусаїл прожив майже тисячу років.
19
Тостадові твори – алюзія на приказку, яка має негативний зміст: «Писати більше, ніж Тостадо». Алонсо Тостадо де Мадригаль (між 1400 і 1409–1455) – іспанський теолог, єпископ Авільський, у першій половині ХVІ ст. його твори було видано у 13 томах, згодом їх кількість суттєво зросла.
20
Буває, що й добрий Гомер дрімає (лат.).
21
Дурнів на світі безліч (лат.).
22
Злодій Брунель – спритний персонаж «Несамовитого Роланда» Аріосто, який вкрав у Сакріпанта коня «таким самим робом», що й Хінес де Пасамонте віслюка у Санчо Панси.
23
У Сараґосі на День святого Юра змаганнями відзначали річницю звільнення міста від маврів (у 1096 р.).
24
Кастильські катрени формуються з двох полустроф з чотирьох чи п’яти восьмискладових рядків.
25
Редондилья – строфа з чотирьох чи п’яти (кінтилья) восьмискладових рядків. Десима – строфа з десяти восьмискладових рядків, де кінтильї утворюють дві полустрофи.
26
Санчова жінка має ім’я Хуана-Тереза.
27
Складовою імен в Іспанії могло бути ім’я батька, часом в його зменшувальній чи жіночій, як у цьому випадку, формі.
28
Апокрифічний – сумнівний, несправжній, підроблений.
29
Уррака (1033 чи 1034–1101) – одна з доньок короля Фернандо І Кастильського, який передав їй у спадок Самору. Слова Санчо відсилають не до реальної історії королівни, а до романсу, в якому Уррака, обійдена батьком у заповіті, вирішує торгувати власним тілом, віддаючи зароблені гроші на упокій його душі.
30
Гарсілас Ласо де ла Вега (1500 чи 1503–1536), знаменитий іспанський поет з Толедо, послідовник італійських гуманістів, особливо Петрарки. Його творчість започаткувала течію «гарсіласизму», представники якої цуралися суспільної проблематики, були суто ліриками. Один з улюблених поетів Сервантеса, мав значний вплив на його становлення.
31
Святу великомученицю Аполлонію піддавали тортурам, вириваючи зуби; з цим пов’язане повір’я, що варто звернутися до святої з молитвою, і зубний біль мине.
32
То добре (лат.).
33
Гарсіласа де ла Веги; опис чотирьох німф з «чертогів