не змінився. Але слова останнього змусили Воула добряче гепнутися з небес на землю.
– І хто ж тоді, думаєте, убив міс Френч?
– Звісно ж, злодій, як і вважали від самого початку. Пам’ятаєте, вікно було виламане. Старенька померла від удару ломом, який знайшли поряд з тілом. Декілька предметів зникло. Якби не безглузді підозри Дженет та її неприязнь до мене, поліція не зійшла б із правильного шляху.
– Навряд чи це він, містере Воул, – сказав адвокат. – Зниклі речі – дрібнички, не варті уваги, які винесли для замилювання очей. А подряпини від злому вікна були непереконливі. Крім того, подумайте про себе. Кажете, що о пів на десяту в будинку вас не було. Хто ж тоді говорив з міс Френч у вітальні? Важко повірити, що вона ніжно теревенила з грабіжником.
– Ні, – сказав Воул. – Ні… – здавалося, що він збентежений і розгублений. – Але, – продовжив чоловік, знов оживившись, – принаймні мене можна виключити. У мене є алібі. Вам треба негайно зустрітися з моєю дружиною, Ромейн.
– Звичайно, – погодився адвокат. – Я б уже зустрівся із місіс Воул, але її немає відтоді, як вас заарештували. Я телеграфував у Шотландію й дізнався, що вона повертається сьогодні ввечері. Я збираюся відвідати її, щойно вийду звідси.
Воул кивнув з виразом глибокого задоволення.
– Так, Ромейн усе розповість вам. Боже мій! Який щасливий випадок.
– Перепрошую, містере Воул, але ви дуже кохаєте свою дружину?
– Звичайно.
– А вона вас?
– Ромейн віддана мені. Заради мене вона піде на все на світі.
Він сказав це з таким ентузіазмом, що адвокат трохи занепав духом. Свідчення люблячої дружини – чи матиме це якусь цінність?
– Хтось іще бачив вас о дев’ятій двадцять? Наприклад, покоївка?
– У нас немає покоївки.
– Може, ви зустріли когось на вулиці дорогою додому?
– Нікого знайомого. Частину шляху я їхав автобусом. Можливо, кондуктор пам’ятає.
Містер Мейгерн підозріливо похитав головою.
– То немає нікого, хто міг би підтвердити свідчення вашої дружини?
– Ні, але це необов’язково, чи не так?
– Боюся навіть сказати, – квапливо промовив містер Мейгерн. – І ще одна річ. Міс Френч знала, що ви одружений чоловік?
– Так.
– Але ви ніколи не знайомили її зі своєю дружиною. Чому?
Уперше відповідь Леонарда Воула була із затримкою та непевна.
– Ну… не знаю.
– Дженет Маккензі каже, що її господиня вірила, що ви холостяк, і подумувала одружитися з вами в майбутньому.
Воул розсміявся.
– Безглуздя! Між нами сорок років різниці.
– Таке буває, – сказав адвокат сухо. – Факт залишається фактом. Ваша дружина ніколи не зустрічалася з міс Френч.
– Ні… – знову напруження в голосі.
– Дозвольте сказати, – продовжив адвокат, – що я не можу зрозуміти вашу позицію в цьому питанні.
Воул почервонів, завагався, а тоді зізнався:
– Скажу