до якого Гнат запросив Жоржину, мав три поверхи, підвал і трикутний скат даху з горищем. Вікна не світилися. Будинок виглядав темним і самотнім.
Усередині інтер'єр прикрашали дорогі антикварні меблі. У вітальні уздовж стіни простягнулася довжелезна барна стійка. Напроти темнів провалом незапалений камін. На столику з кришталевими статуетками гордо височів портрет господаря оселі – Гнатового батька. Хлопець зупинив погляд на широкоформатному зображенні, вмонтованому в дерев'яну раму. І мимоволі відразу згадав один з жахливих епізодів, пов'язаних з його татом, який він, здається, пам’ятатиме до скону…
Спекотного літнього вечора 1998 року батько шестирічного Гната вчергове з'явився додому напідпитку. Чоловік повертався з лікарні міста Сутінки, де працював вже багато років. Дорогою додому він встиг десь хильнути пива. Гнат сидів на ґанку їхнього старого будинку і розглядав наліпки з оголеними дівчатами. Моделі завмерли у зухвалих позах і виставляли свої принади безпосередньо на камеру фотографа. Це був цілий скарб, який він виміняв у свого друга на відеокасету з бойовиком.
Як зазвичай, побачивши батька, хлопчик відчув силу-силенну змішаних, почасти протилежних почуттів, де було місце й любові до нього, і ненависті. Величезний кремезний чоловік середнього віку працював лікарем. Для Гната він був подібний Богу – міг бути добрим і турботливим, а наступної миті стати караючим і жорстоким. Причому хлопчик ніяк не міг збагнути, як підлаштуватися до різкої зміни його настроїв. Таким був Гнат-старший.
Молодші брати хлопчика відверто ненавиділи батька, а мати була настільки заляканою, що намагалася ніколи не суперечити чоловікові. Лише Гнат відчував прихильність до тата, бодай на неї й накладалися трепет і паніка, формуючи неймовірно складні протиріччя в молодій підсвідомості.
Гнат-старший був цілковитим егоїстом і дурнем, але іноді й він відчував, що серед усієї родини лише син, названий на його честь, щиро любить його. Привернути увагу інших батько міг лише за допомогою окрику або стусана. Причому частіше стусана.
До старшого сина у нього час від часу виникали теплі почуття, і після чергового ляпасу він міг по-батьківськи обійняти дитину, стискаючи її з усієї сили. У такі миті Гнат був готовий залишатися в обіймах, завмираючи від боязкого почуття, схожого на захват. Навіть незважаючи на жах, що розпирав його зсередини, доводив до тремтіння в колінах і змушував серце битися в ребра.
Хлопчик сховав наліпки до кишені, зістрибнув з ґанку і побіг до тата. Той був добряче напідпитку, його хитало, однак ноги міцно трималися землі. Гнат раптом зметикував, що батько прийшов пішки, і це було на нього зовсім не схоже. Та й виглядав він якось незвично…
– А де твоя автівка, тату? – запитав хлопчик.
– Автівка? Розбилася, – невиразно пробурмотів батько.
Внутрішній голос Гната відразу подав сигнал тривоги. Зараз йому необхідно бути дуже обережним, ретельно підбираючи слова. Задля власної безпеки.
– Це дуже погано, – тихо сказав він, і пильним поглядом вп’явся в тата, очікуючи на його реакцію.
Батько