зникали з ринку тільки тоді, коли він намагався долучитися до торгів? Аби довести свою правоту, він попросив розробників стати в нього за спиною й подивитися, як він працює. «Я кажу їм: “Дивіться уважно. Зараз я збираюся купити сто тисяч акцій Amgen. Я хочу заплатити по сорок вісім доларів за акцію. Наразі є сто тисяч акцій Amgen, які пропонуються по сорок вісім доларів – десять тисяч на BATS, тридцять п’ять тисяч на Нью-Йоркській фондовій біржі, тридцять тисяч на Nasdaq і двадцять п’ять тисяч на Direct Edge”. Усе це видно на моніторах. Тож ми сидимо там, вдивляємося в екран, а я тримаю палець над клавішею “Enter”. І починаю вголос рахувати до п’яти: “Раз… Два… Бачите, нічого не відбувається. Три… Пропозиція й досі тримається на сорока восьми… Чотири… Жодних змін. П’ять”. Тоді я тисну на “Enter” і – бах! – усе летить шкереберть. Пропозиція зникає, а ціна на акції злітає вгору».
Тоді він обертався до хлопців за спиною й казав: «Бачите, я і є подією. Я – головна новина».
На це в розробників не знаходилось відповіді. «Вони мимрили щось на кшталт: “Угу, та-а-ак… Мені треба дещо перевірити”, – а тоді йшли геть, і більше я їх не бачив». Бред телефонував їм іще кілька разів, але «коли збагнув, що вони не в змозі розв’язати мою проблему, дав їм спокій».
Бред підозрював, що винна в усьому технологія від Carlin, яку RBC сяк-так приладнали до його торгових терміналів. «Що гострішою ставала проблема з ринком, – каже він, – то більше я переконувався, що всі мої негаразди від поганого програмного забезпечення». Проявилася закономірність: щойно він намагався відреагувати на ринкові показники на своїх моніторах, ринок починав рухатися. І з цим стикнувся не лише Бред – те саме відбувалося з усіма трейдерами RBC, які працювали під його керівництвом. Окрім того, з незбагненних для нього причин платежі банку до фондових бірж раптом злетіли до небес. Наприкінці 2007-го Бред провів дослідження і порівняв те, що відбувалося в його торгових книгах, із тим, що мало відбуватися або відбувалося раніше, коли ринкова інформація на його моніторах відповідала дійсності. «Розбіжність склала десятки мільйонів доларів, плюс витрати на платежі, – каже він. – Ми просто стікали грошима». Боси з Торонто зателефонували Бреду й наказали знайти спосіб зменшити торгові витрати, що продовжували зростати.
До цього моменту Бред сприймав фондові біржі як належне. Коли він переїхав до Нью-Йорка у 2002-му, 85 відсотків усіх торгових операцій здійснювалися на New York Stock Exchange, і всі біржові заявки опрацьовували люди. Акції, якими не торгували на New York Stock Exchange, оберталися на Nasdaq. Жодні папери не перебували на обох біржах одночасно. На вимогу Комісії з цінних паперів і бірж (SEC), яку, в свою чергу, спровокували публічні протести проти кумівства, 2005 року самі біржі перетворилися з компаній, якими володіли їхні учасники, на відкриті акціонерні товариства, що працювали заради прибутку. Щойно з’явилася конкуренція – зросла кількість бірж. На початку 2008-го вже існувало тринадцять різних відкритих бірж, більшість із яких були