Ірвін Ялом

Шопенгауер як ліки


Скачать книгу

тут жодних сумнівів. – Він відклав люстерко і сказав: – Джуліусе, можеш вдягнути сорочку.

      Коли пацієнт застебнув усі ґудзики, Кінґ сів на маленький стільчик посеред оглядової кімнати й заговорив:

      – Отже, Джуліусе, ти й сам розумієш, про що йдеться. Поза сумнівом, є привід непокоїтися.

      – Послухай, Бобе, – сказав Джуліус. – Я знаю, що це складно, зважаючи на наші попередні стосунки, але благаю: не проси мене зробити цю роботу замість тебе. Не треба припускати, що я в цьому розбираюся. Просто пам’ятай, що я зараз у такому стані, коли переляк активно трансформується у паніку. Я хочу, щоб ти серйозно за це взявся, був зі мною чесним – і подбав про мене. І, Бобе, прошу: дивись мені в очі! Коли ти уникаєш мого погляду, це лякає до всирачки.

      – Авжеж. Вибач, – він подивився йому в очі. – Ти про мене добряче тоді подбав. Я зроблю те саме для тебе.

      Боб відкашлявся, прочищаючи горло.

      – Отже, як на мене, клінічна картина свідчить про те, що це меланома. – Він помітив, як сіпнувся Джуліус, і похапцем додав: – Навіть якщо це справді так, діагноз – це ще не все. Більшість – запам’ятай це – більшість меланом легко лікуються, хоча деякі з них ще ті сучки. Отож для початку треба звернутися до патолога й дізнатися, чи це точно меланома. Якщо так, то наскільки вона глибока та наскільки поширилася? І перший крок – це біопсія. Маємо надіслати зразок патологу. Коли закінчимо з цим, я покличу головного хірурга, щоб він оглянув утворення, і буду поряд із ним. Далі патолог дослідить заморожений зразок, і якщо результат негативний – тоді все гаразд і можна заспокоїтися. Якщо позитивний (якщо це таки меланома), ми видалимо найбільш підозрілий вузол, а за потреби пізніше здійснимо й повторну резекцію. Шпиталізація не знадобиться – процедуру проведуть у хірургічному центрі. Я переконаний, що пересадка шкіри теж не знадобиться – щонайбільше доведеться пропустити один робочий день. Кілька днів відчуватимеш певний дискомфорт у тому місці. Поки що важко ще щось сказати, доки не дізнаємося більше з результатів біопсії. Ти мене попросив – і я про тебе подбаю. Можеш на мене покластися: я бачив тисячі таких випадків. Домовилися? Трохи пізніше тобі зателефонує моя медсестра й повідомить деталі щодо місця й часу, а також ти отримаєш інструкції з підготовки до процедури. Гаразд?

      Джуліус кивнув. Обидва підвелися.

      – Мені дуже шкода, – мовив Боб. – Хотів би я тебе від цього звільнити, але не можу.

      Він простягнув Джуліусу інформаційний буклет.

      – Я розумію, що тобі навряд чи захочеться це читати, але я завжди пропоную його пацієнтам, які опинилися в такій ситуації. Усе дуже індивідуально: для когось ця інформація як заспокійливе, а хтось не бажає знати деталі й викидає буклет у смітник, щойно вийшовши з офісу. Сподіваюся, після процедури матиму для тебе кращі новини.

      Та кращих новин тепер годі було шукати – здавалося, звідусіль насувалася темрява. Через три дні після процедури