із поліційної дільниці в Гайґейті, передавши всі гроші свого господаря в руки інспектора Робінсона.
Ґілдер зиркнув на лакея з глибоким подивом.
– І заради чого ви все це зробили? – поцікавився він у Маґнуса.
– Ну, звісно ж, щоб гроші не потрапили в руки злочинця, а були цілими та неторканими, – відказав той із незворушним спокоєм.
– Без сумніву, – сказав Ґілдер, – гроші сера Аарона були б цілими та неторканими, якщо б ви передали їх його родині.
Останні слова потонули в гуркоті коліс, і потяг, брязкаючи і здригаючись, промчав повз, але цей пекельний гамір, що раз по раз лунав біля злощасного будинку, перекрив голос Маґнуса, чиї слова прозвучали виразно та гулко, як удари дзвону.
– У мене немає підстав довіряти родині сера Аарона.
Всі присутні заклякли на місці, відчувши, що хтось, безгучно, як примара, з’явився поруч, і Мертон анітрохи не здивувався, коли підняв голову і побачив поверх плеча патера Брауна бліде обличчя доньки Армстронґа. Вона була ще молода і гарненька, вся світилася чистотою, але її каштанове волосся помітно зблякло та потьмяніло, а де-не-де в ньому навіть просвічувала вікова сивина.
– Будьте обережнішими, коли патякаєте, – сердито сказав Ройс, – ви налякали панну Армстронґ.
– Сподіваюся, що налякав, – відгукнувся Маґнус своїм гучним голосом.
Поки дівчина здивовано споглядала на нього, а всі решта дивувалися, кожен на свій лад, він правив далі:
– Я якось уже звик до того, що панна Армстронґ частенько лякається. Ось уже багато років у мене на очах її час від часу теліпає. Одні кажуть, ніби вона тремтить від холоду, інші стверджують, що це зі страху, але я знаю, що тремтіла вона від ненависті та ницої злості – тих демонів, які сьогодні вранці нарешті вже перемогли. Якби не я, то її слід би вже давно захолов, накивала б п’ятами зі своїм коханцем і з усіма грішми. З того часу, як мій покійний господар не дозволив їй вийти за цього огидного пияка…
– Годі, – сказав Ґілдер суворо. – Всі ці ваші вигадки або якісь підозри про родинні справи нас не цікавлять. І якщо у вас немає якихось конкретних речових доказів, то голослівні твердження…
– Ох! Та надам я вам речові докази, – зупинив його Маґнус різким голосом. – Прошу, інспекторе, запросіть мене в суд, і я скористаюся нагодою сказати правду. А правда така: через секунду після того, як закривавленого дідуся викинули у вікно, я кинувся на горище і побачив там його доньку, вона лежала непритомна на підлозі, і в руці у неї був стилет, червоний від крові. Дозвольте мені заодно передати владі ось цю штукенцію.
Тут він вийняв із задньої кишені довгий ніж із роговим руків’ям і червоною плямою на лезі і вручив його сержанту. Потім знову відступив убік, і щілинки його очей майже запливли на пухкій китайській фізії, що сяяла посмішкою переможця.
Коли Мертон це побачив, його ледь не знудило. Він сказав Ґілдеру упівголоса:
– Сподіваюся, ви повірите на слово не йому, а панні Армстронґ?
Патер Браун раптом підняв обличчя, напрочуд