Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

своєму власнику зросту. Високий і стрункий, він легко пригнувся, однак, зовсім не видавався кволим, навпаки. Сріблясто-сиве волосся не робило його дідуганом, він носив його довшим, ніж годиться, але від того не здавався жіночним, воно було хвилясте, але не накручене. Загострена борідка додавала йому мужності, як адміралам на похмурих портретах пензля Веласкеса, якими був обвішаний його будинок. Сірі рукавички більше віддавали блакиттю, а ціпок із срібною головкою був довшим за десятки інших, якими помахували і хизувалися в театрах і ресторанах.

      Другий чоловік був не такий високий, однак ніхто не назвав би його малорослим, зате кожен би помітив, що він міцної статури та гарний на вигляд. Волосся й у нього було кучеряве, але світле, коротко стрижене. А голова – міцна, масивна: такий пробиває двері, як сказав Чосер про свого мельника. Військові вусики і широкі плечі видавали в ньому солдата, хоча такий відкрито-пронизливий погляд блакитних очей швидше притаманний морякам. Обличчя в нього було майже квадратне, і підборіддя, і плечі, навіть маринарка і та квадратна. І вже, певна річ, скажена школа карикатуристів не втратила нагоди, – пан Макс Бірбом зобразив його у вигляді геометричної фігури з четвертої книги Евкліда.

      Бо також він був відомою особою, хоча успіх його був зовсім іншого штибу. Щоб почули про капітана Катлера, про облогу Гонконгу і знаменитий китайський похід, зовсім не було потрібно належати до вищого світу. Про нього патякали всі й усюди, портрет його друкувався на поштових листівках, картами та схемами його боїв рясніли ілюстровані журнали, пісні, складені на його честь, виконувалися мало не в кожній програмі мюзик-холу і мало не на кожній шарманці. Слава його, можливо, не настільки довговічна, як у сера Вілсона, була куди ширша, загальнодоступніша та невибагливіша. У тисячах англійських сімей його ставили настільки ж високо, як Нельсона. Проте, сер Вілсон Сеймур був значно впливовішим.