дали розкішний будинок. Я відмовляв її, вказуючи, що після кількох років війни дітям буде важко повернутися додому із таких прекрасних умов. Вона не звертала на мене уваги. Вона була надзвичайно прив’язана до дітей і зрештою вирішила залишити кількох дітей із незадовільними домашніми умовами та сиріт у своїй сім’ї. Як наслідок – п’ятеро дітей. Мері, тепер дружина Філіпа Дюрранта, Майкл, який працює в Драймуті, напівкровка Тіна, Естер і, звісно, Джеко. Вони зростали, маючи Арґайлів за батька та матір. Вони отримали найкращу освіту, яку можливо купити за гроші. Якщо оточення хоча б щось важило, вони могли б далеко піти. У них, зрозуміло, були всі умови. Джек, чи Джеко, як його називали, завжди встрявав у халепи. Він украв гроші в школі та мусив звідти піти. В університеті він знайшов на свою голову проблеми вже на першому курсі. Двічі був на волосину від ув’язнення. Завжди виявляв неконтрольований норов. Одначе вам, напевно, все це вже відомо. Двічі незаконно привласнені ним гроші Арґайли компенсували своїми. Двічі йому давали гроші на нову справу. Двічі він збанкрутував. Після його смерті допомогу виплатили й досі сплачують його вдові.
Калґарі здивовано нахилився вперед.
– Його вдові? Мені не говорили, що він був одруженим.
– Як я так? – Адвокат роздратовано клацнув пальцями. – Це мій огріх. Звісно ж, я забув, що ви не читали тогочасних газет. Показово, що ніхто з Арґайлів не знав, що він був одруженим. Невдовзі після його арешту дружина Джеко прибула в Сонячний Ріг у великому розпачі. Містер Арґайл дуже добре до неї поставився. То була молода жінка, яка працювала в Драймуті, в Пале-де-Данс, партнеркою з танців. Напевно, я забув розповісти вам про це, тому що через кілька тижнів після смерті Джека вона знову вийшла заміж. Нинішній її чоловік, якщо не помиляюся, електрик у Драймуті.
– Я мушу зустрітися з нею, – мовив Калґарі та з докором додав: – Вона перша людина, з якою я мав зустрітися.
– Звісно, звісно. Я дам вам адресу. І сам не знаю, чому я не згадав про це, коли ви приходили до мене вперше.
Калґарі мовчав.
– Вона була таким… незначним фактором, – пояснив, немов перепрошуючи, юрист. – Навіть газети не здіймали щодо цього галасу: вона ніколи не відвідувала свого чоловіка у в’язниці й надалі не виявляла до нього жодного інтересу.
Калґарі виринув із глибокої задуми. Тепер він запитав:
– Ви можете точно мені сказати, хто був у будинку у вечір убивства місіс Арґайл?
Маршалл кинув на нього швидкий погляд.
– Лео Арґайл, звісно, і наймолодша дочка Естер. Мері Дюррант і її чоловік-інвалід завітали в гості. Крім того, Кірстен Ліндстром, яку ви, ймовірно, зустрічали, – шведська кваліфікована медсестра і масажистка, яка спочатку приїхала допомагати місіс Арґайл із воєнним дитячим притулком і залишилася назавжди. Майкла та Тіни не було – Майкл продає автомобілі в Драймуті, а Тіна проживає в Редміні, де працює в бібліотеці графства.
Маршалл передихнув.
– Там