люди не зрозуміють цього, поки миру не будуть прагнути хоча б ті, хто має владу і силу, він буде недосяжним. Недостатньо говорити про важливість загального миру, про те, що наше життя має ставати кращим. Необхідно всім разом замислитися про людство в цілому, а не про утопічне суспільство, про людство, яке рухалося б своїм шляхом, слухаючи Бога.
У нас, так само як і у багатьох інших народів, існує безліч різноманітних теорій і схем, але, незважаючи на це, наша купівельна спроможність все знижується, а соціальна незахищеність зростає; між людьми виникає все більше непорозумінь, і загроза, що нависає над нами, стає все страшнішою.
Для сучасної людини кремінний ніж, бронзова сокира, меч і рушниця – це атрибути сивої давнини. Ми говоримо про вій ни галактичного масштабу; про лазерні промені, які, замість того щоб лікувати, вбивають; про супутники-шпигуни, місія яких полягає в дестабілізації всього створеного; про отруйні гази, про засоби, здатні знищити все листя на деревах і занурити світ у вічну зиму. Суспільне життя повинне починатися з педагогічної роботи. Ми не можемо мислити утопічно: світ не стане кращим, якщо про це тільки говорити.
Христос закликав: «Любіть один одного». Але чи багато у світі людей, які люблять по-справжньому? Будда вчив необхідності співчувати іншим: краще бути жертвою, ніж катом. Чи багато хто розуміє це? Якщо навіть великі, що втілюють божественне на землі, не змогли змінити світ, то не варто надто довіряти формулам, потрібно більше покладатися на власні сили, вірити в те, що здатний зробити і передати іншим кожен з нас.
Ми вважаємо, що зовнішній, загальний мир обов’язково прийде з набуттям людьми внутрішнього спокою. Доти, доки у світі залишатимуться егоїсти, що понад усе ставлять матеріальне, буде існувати й експлуатація. Поки живуть ті, хто ненавидить інших лише за те, що їхні очі іншого кольору, у світі буде процвітати расизм. Доки люди відповідатимуть на питання стусанами, навіть не намагаючись зрозуміти співрозмовника і спокійно порозумітися, у світі буде панувати насильство. Все це – випробування, які необхідно витримати, і не варто думати, що мир у всьому світі буде проголошений декретом. Ми вже бачили, як діють декрети, як функціонує Ліга Націй. Ми повинні створити новий світ, не схожий на нинішній, повинні відродити світ. Цей процес відтворення світу нового, відмінного від колишнього, здійснюється кожним із нас. Тому ми приділяємо так багато уваги індивіду, а не особистості, яка за своєю природою егоїстична і живе тільки для себе, – тому, хто зможе жити у злагоді з іншими, простягаючи руки не тільки в очікуванні милості, але в пориві бажання по-братськи обійняти іншого; тому, хто не лише вкриє нужденного своїм плащем, але зможе віддати йому цей плащ. Мабуть, варто переосмислити заповідь «Люби ближнього свого, як самого себе». Може бути, любити ближнього потрібно більше, оскільки завжди знайдуться ті, кому ця любов потрібніша, ніж нам. Багато з нас – молоді, захищені соціально і економічно, але є і ті, що не мають цього. Є ті, хто не має нічого, крім простягнутої руки,