розважатися. Тільки поглянь, де ти. Це хороше місце. Добре, що ми хоч не сіамські.
– Пробачте, леді, – каже Амброджо, раптом встаючи. – Мені треба припудрити носика.
Це він про кокаїн? Чи він іде попісяти? Якщо про кокаїн, то я теж хочу.
Він проходить крізь залу ресторану. Всі обертаються й дивляться. Наче він якась супер-пупер знаменитість – Кріштіану Роналду чи там Девід Бекгем. Я спостерігаю за тим, як його спина зникає за столами, за гостями, всипаними діамантами, за пишними укладками й бездоганними костюмами. Офіціанти з тарелями, повними спагеті. Тремтливе пальмове листя. В Амброджо шикарна спина й шикарна дупа. Як у Ченнінґа Тейтума.
– Алві, – каже Бет. У неї такий вигляд, наче вона збирається вичитати мені. – Припини думати про Оксфорд.
– Я й не думала.
Це справді несправедливо. Я, чесне слово, про це не думала.
– Гаразд, добре, тоді годі думати про Амброджо.
Я дивлюся на неї.
– Я думала про Ченнінґа Тейтума.
Ну типу.
– Ти знаєш, про що я.
– Я думатиму про те, про що хочу. Ти хто така, поліція думок, чи що? – Я запалюю ще одну цигарку. Бет пирскає сміхом. – Ми що, в 1984-му?
– Ні, – каже вона, поправляючи волосся. У неї прекрасне волосся. – Ми в найкращому в Таорміні ресторані, і я не хочу, щоб усе було так тупо.
– Воно й не тупо, – брешу я.
– Ти знаєш, як важко потрапити сюди?
– Ні. Розкажи мені. Що тобі довелося зробити? Продати душу? Встановити мир на Близькому Сході? Розібратися в теорії всього?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.