потрібне ще й для того, щоб зрозуміти: якість життя – це не про «мене», це про «нас», бо ми живемо у взаємозалежній реальності можливостей і потенціалу, що його можна реалізувати тільки у взаємодії з іншими, взаємодії справжній і синергійній.
Жоден намір, навіть жодна робота на світі, якщо вона не спирається на правильні принципи, не дасть результатів, здатних якісно змінити життя. Мріяти – мало. Ставити цілі, дертися вгору драбинами – мало. Цінувати – мало. Треба, щоб зусилля спиралися на практичну реальність, яка дає результати. Тільки тоді можна мріяти, ставити цілі й працювати, щоб упевнено досягати їх.
Ми не даємо практичних порад. Коли нам важко, ми шукаємо розради в практичних рекомендаціях: конкретних, визначених порадах, як робити конкретні речі. Зосереджуємося на методах, а не результатах. «Скажи мені, що робити. Покроково». У якійсь конкретній ситуації ми можемо досягти позитивних результатів, але коли спробуємо застосувати цю саму практику в іншій ситуації, то виявимо, що хитрість більше не спрацьовує. А коли потрапляємо в ситуацію, щодо якої не отримали практичних рекомендацій, то часто губимося й не розуміємо, що робити.
Арнолд Тойнбі, великий історик, сказав, що всю історію можна переписати за простою формулою: виклик – відповідь. Виклик формується оточенням, а потім особистість, інституція, суспільство відповідають на нього. Далі виникає наступний виклик і ще одна відповідь. Ця формула безкінечно повторюється.
Проблема в тому, що ці відповіді перетворюються на кодекс. Зацементовуються. Стають частиною нашого мислення і нашої діяльності. Це можуть бути вдалі процедури, вдалі практики. Але коли ми стикаємося з новими викликами, старі відповіді більше не спрацьовують. Вони стають застарілими. І ми опиняємося в прерії, усе ще намагаючись рухатися згідно з картою автомобільних доріг.
Сила принципів у тому, що це універсальні, позачасові істини. Якщо ми їх розуміємо і базуємо на них своє життя, то дістаємо здатність швидко пристосуватися. Ми зможемо застосувати ці принципи будь-де. Навчаючи дітей принципів, а не практик або навчаючи їх принципів понад практикою, ми краще готуємо їх до розв’язання проблем, які чекають на них у майбутньому і про які ми не знаємо. Зрозуміти, як застосовувати принцип, корисно в певний момент, але розуміти принцип означає ефективніше розв’язати проблему й здобути знання, необхідні для розв’язання тисяч проблем у майбутньому.
Ми не говоримо про релігію. Через те, що принципи пов’язані з сенсом і правдою, деякі люди схильні зіставляти наші слова про принципи з власним досвідом – позитивним чи негативним – спілкування з релігійними організаціями й теологією. Ми проводимо семінари в різних куточках світу, і нам доводилося чути, як люди схвалюють наше «відновлення християнської етики», або «нагадування про вчення Будди», або слова, що ми підштовхуємо їх «дуже близько до індуїстської філософії». Буває й таке, що люди відмовляються від подальшої співпраці з нами, бо відчувають «присмак релігії»,