«веслярі», то човен або рухається по колу, або ж зупиняється. Якщо випадає «барабанщик», то всі веслують мов навіжені, але човен не зрушує з місця. Утім буває і так, що недостатнє живлення проявляється в незначних порушеннях ритму серця, а дуже малі інфаркти часто взагалі непомітні.
Закупорка судини, яка спричиняє недостатнє живлення правосторонньої мускулатури серця, нерідко проявляється в застої крові в шийних венах, адже права половина серця не встигає штовхати в легеневе коло кровообігу кров, яка тече з шийних вен у напрямку серця, і вона застоюється. А хіба комусь подобається стояти у «пробках»?
Якщо ж порушується живлення лівосторонньої мускулатури серця, це часто призводить до назбирування рідини в легенях, тобто до так званого набряку легень. Причина цього теж криється в застої крові, тільки цього разу в легеневій вені й навіть у легеневій тканині. Там підвищений тиск спричиняє витискання рідини з капілярів альвеол у ту частину легені, де зазвичай міститься тільки повітря. Подекуди це так помітно, що, аби почути хлюпання в легені при вислуховуванні, стетоскоп не потрібен. У найгіршому випадку легеня настільки заповнюється піною, що пацієнт змушений жахливо кашляти, аби її позбутися. Ця ситуація неприємна не тільки для пацієнта, а й для всієї рятувальної бригади.
До приїзду лікаря-реаніматолога парамедик не може вдіяти нічого. У його силах не більше, ніж у силах людини, яка мало тямить у наданні першої допомоги. Звісно, він може надати додатковий кисень, але й особа, що надає першу допомогу, може відчинити вікно, щоб полегшити дихання. Якщо ж закупорка судини настільки серйозна, що призвела до зупинки серця, то кожен, хто знайде такого хворого (не тільки навчені медики), повинен без зволікань вдатися до заходів невідкладної допомоги. При цьому було б добре пригадати все вивчене на останньому курсі про надання першої допомоги. Але навіть не зовсім правильна реанімація краща, ніж її відсутність.
Особливе значення при цьому має те, що ніяк не пов’язане з медициною, різними приладами чи електрошоком. Маю на увазі турботу про хворого. Адже нерідко пацієнти з інфарктом відчувають тваринний жах. Що більше людина боїться, то більшого стресу вона зазнає, і, як наслідок, без того ослабле серце б’ється ще швидше. А це може його доконати. Тому нерідко вирішальним під час очікування кваліфікованої допомоги є надання постраждалому зручного положення й зберігання спокою. Бо щойно пацієнт починає відчувати турботливе ставлення до себе, йому автоматично стає краще. Коли ж рятівник збуджений і нервовий, то й хворий втрачає впевненість. Та якщо ж помічник, навпаки, з розумінням задовольняє «примхи» пацієнта, вважай, півсправи зроблено. Коли йому холодно, знайди покривало, нічим дихати – відчини вікно. А коли його обличчя бліде мов смерть, у жодному разі не треба занепокоєно про це повідомляти. Якщо дотримуватися цих простих правил, то навіть в очевидно безвихідних ситуаціях зростає шанс урятувати життя.
Те саме стосується, звісно ж, і пацієнтів з інсультом.