станеться, не має бути драматичним. Якраз навпаки: сприятливе для серця життя більше схоже на комедію. Зрештою серце таки зупиняється, але до цього моменту ти принаймні встигаєш насміятися й прожити цей час повноцінно.
Гарна новина в тому, що кожен може вжити заходів, аби зупинка серця настала якомога пізніше. І в кращому випадку перед тим, як це станеться, життя не буде зіпсоване проблемами з серцем та судинами.
Перший крок у правильному напрямку – гумор. Час від часу життя підносить нам неприємні сюрпризи, проте з усмішкою на вустах їх долати легше. Спробуй якось сміхотерапію. Або введи на YouTube «Quadruplet Babies Laughing»[10].
Не лише іпохондрики[11] мають схильність навіть у дріб’язкових симптомах вбачати смертоносну хворобу. Ця прикра звичка притаманна кожному, і тобі, і мені, нам усім. Позитив в іншому: здебільшого людина від початку здорова. Наше щастя, що це правило стосується і серця. Тому коли ми відчуваємо щось у нашому тілі якимось дивним, то переважно це не рідкісна хвороба, здатна згубити за лічені години, а щось цілком безневинне. Як говорить моя улюблена приказка: «Якщо за вікном чути цокіт копит, зазвичай це не зебра». Особистому щастю й тілесному здоров’ю мало що стає поперек дороги. Та навіть попри це, я знову і знову відчуваю радість, коли слухаю власне серце.
Покер серцевих клапанів
Я в ліжку. Дослухаюся до роботи власного серця. Воно б’ється дещо сильніше, ніж зазвичай, адже перед сном я кілька разів проплив від краю до краю басейну. Дивлячись на будильник, засікаю 15 секунд – 19 ударів. Далі беру 4 рази по 19, це 19 помножити на 2 і ще раз на 2. Або двічі по 38, тобто 76 ударів за хвилину. Спрямовую погляд униз і бачу, як з кожним ударом серця рухається моя грудна клітка.
Будучи в медицині початківцем, завжди тримаю напоготові стетоскоп і прослуховую себе час від часу. «Ту-тух, ту-тух, ту-тух, ту-тух, ту-тух». Мені щойно стукнуло 25. Отже, моє серце вже здійснило 900 мільйонів таких ударів, виконуючи своє завдання – підтримуючи в мені життя, відповідально й без помилок. Дякую, любе серце, за те, що виконуєш для мене цю монотонну роботу.
Утім якщо дослухатися, то можна почути дещо дивне: абсолютно монотонною роботу серця назвати не можна. Адже воно не стукає, як бас у динаміках: тух, тух, тух, тух. Навпаки, чується щось подібне до луни: ту-тух, ту-тух, ту-тух. Биття серця складається, власне кажучи, не зі скорочення всього серця загалом, а з чітко обмеженої в часі комбінації скорочень мускулатури передсердь та шлуночків, а також з відкривання й закривання клапанів.
Першими скорочуються передсердя, штовхаючи кров до шлуночків. Як показує практика, цей процес неможливо почути за допомогою звичайного стетоскопа. Невдовзі по тому, зазвичай 150 мілісекундами пізніше, скорочуються шлуночки, штовхаючи кров далі до легень і зрештою по всьому тілу. Скорочення мускулатури шлуночків видає звук «ту». Наступне за ним «тух» продукує вже не серцевий м’яз, а закриття клапанів аорти і легеневої артерії. Я прикладаю стетоскоп