target="_blank" rel="nofollow" href="#n24" type="note">24.
Стук у двері. Цього разу Тіффані дійсно його почула – впевнений подвійний стукіт.
– Забудь. Не варто було тебе турбувати, Тіфф. Сиди, де сидиш, на своїй тупій сраці.
Трумен рвонув двері навстіж.
Там стояла якась жінка в Труменовій картатій сорочці, під якою виднілися довгі, оливкового тону ноги.
– Що таке? – запитав у неї Трумен. – Чого тобі треба?
Голос, що прозвучав йому у відповідь, був слабенький:
– Вітаю, чоловіче.
Зі свого місця за столом гукнув Труменів друг:
– Ти Пані Ейвон25, чи що?
– Послухай, любонько, – промовив до неї Трумен, – прошу до хати, можеш зайти, але, як мені здається, цю сорочку я мушу отримати взад.
Друг Трумена на це вибухнув сміхом:
– Неймовірно! Тру, в тебе день народження, тобто, чи що?
Тіффані почула з ванної звук змиву унітаза. Доктор Флікінджер закінчив свою справу.
Жінка в дверях скинула руку і вхопила Трумена за горло. Той видав негучний хрип; сигарета випала з його рота. Він сіпнувся і втопив пальці в зап’ястя візитерки. Тіффані побачила, як під тиском на руці в неї побіліла шкіра, але жінка не відпускала.
У Трумена на вилицях виступили червоні плями. Із зарубок, які його нігті проробили на зап’ясті жінки, вже струменіла кров. Але вона все одно не відпускала. Хрипи стишились до посвистування. Вільна рука Трумена знайшла держак Буї-ножа26, заткнутого в нього за поясом, і висмикнула його.
Жінка вступила в кімнату й іншою рукою перехопила за передпліччя – вже в русі для удару – руку Трумена з ножем. Потаскавши Трумена задки, вона вгатила ним у протилежну стіну трейлера. Це трапилося так швидко, що Тіффані не встигла угледіти обличчя незнайомки, тільки завісу її кошлатого волосся до плечей, яке було таким темним, що, здавалося, має якийсь зеленкуватий відтінок.
– Тпру, тпру, тпру! – загукав Труменів друг, налапуючи пістолет під пачкою паперових рушників і підхоплюючись зі свого стільця.
Червоні плями на щоках Трумена розповзлися пурпуровими хмарами. Він видавав звуки, як ото кросівки попискують на паркетній підлозі, його гримаса зсунулася в маску печального клоуна. Очі підкотилися. Тіффані побачила, як відбивається серцевий пульс на напнутій шкірі лівіше його груднини. Силу ця жінка мала шалену.
– Тпру! – знову гукнув Труменів друг, коли жінка буцнула Тру головою.
Ніс Трумена тріснув зі звуком петарди.
Цівка крові бризнула по стелі, кілька крапель плеснуло на плафон світильника. Нетлі там немов сказилися, б’ючись у скло з такими звуками, наче хтось колотив у бокалі кубики льоду.
Коли очі Тіффані знову сковзнули вниз, вона побачила, як жінка швиргонула тіло Трумена в бік столу. Друг Трумена стояв, націливши пістолет. Трейлер стрясло грюком кам’яної кулі для боулінгу. На лобі Трумена з’явилося щось схоже на химерної форми деталь складанки-головоломки. Ніби уривок хустинки прикрив йому око