З детальнішою інформацією для вас Мікейла Морган.
– Мікі! – скрикнула Магда, підносячи тост до телевізора
(і виплеснувши трохи питва собі на рукав кардигана.) Цього ранку в голосі Магди вчувалася хіба дрібка чеського акценту, але коли о п’ятій вечора додому повернеться Антон, вона балакатиме так, ніби лише щойно зійшла з корабля, а не прожила в Три-Окружжі майже сорок років.
– Манюню, Мікі Котс! Було, я ганялася за тобою голозадою по всій вітальні твоєї матері, і ми обоє реготали так, що нам аж кишки рвалися! Я міняла тобі захезані підгузки, ти, мала штукарко, а лишень поглянути на тебе тепер!
Мікейла Морган, в дівоцтві Котс, у блузі-безрукавці й одній зі своїх фірмових коротких спідниць стояла перед якимсь обширним комплексом споруд, пофарбованих у червоний коморний колір52. Магда вважала, що Мікі вельми добре потрафляють ці її короткі спіднички. Навіть найбільших шишок-політиків, бува, гіпнотизують зблиски верхівки стегон, і в такому стані іноді й якась правда вискакує з їхніх брехливих ротів. Не завжди, зважаймо, але вряди-годи так. А от щодо нового носа Мікейли Магда мала суперечливі почуття. Вона сумувала за тою задерикуватою кирпою, яку її дівчинка мала дитинчам, і, в певному сенсі, з цим новим витонченим носом Мікейла зовсім не була схожою на її Мікі. Але з іншого боку, гледілася вона розкішно. Від неї очей неможливо було відірвати.
– Зараз я перебуваю в Джорджтауні, у госпісі «Люблячі руки», де сьогодні на світанку було зафіксовано перші випадки того, що дехто називає австралійським паморочливим грипом. Тут утримується майжа сотня пацієнтів, переважно геріатричних, і понад половина з них – жінки. Адміністрація відмовилася підтверджувати чи заперечувати спалах цієї недуги, але я лише кілька хвилин тому побалакала з одним із санітарів, і те, що той, хоча й коротко, розповів, уже тривожить. Говорив він на умовах анонімності. Ось, послухайте:
– Що тут відбувається? – запитала Мікейла. – Ви можете нас поінформувати?
– Більшість жінок сплять і не прокидаються, – сказав голосом якогось космічного прибульця санітар. – Точно, як це сталося на Гаваях.
– Ну, а чоловіки?..
– Чоловіки – красунчики. Піднялися і вже снідають.
– На Гаваях були певні повідомлення про якісь… нарости на обличчях сплячих жінок. Чи є таке тут?
– Я… не думаю, що можу про це говорити.
– Будь ласка, – замерехтіла віями Мікейла. – Люди хвилюються.
– Ось воно! – крекнула Магда, салютуючи телевізору своїм пійлом і знову плеснувши трохи собі на кардиган. – Вмикай сексі. Щойно їм замріється «сколотити олійку», ти можеш будь-що з них витягти!
– Нарости не в пухлинному сенсі, – промовив голос космічного прибульця. – Це більше схоже на те, ніби їх обліплено ватою. Тепер я вже мушу йти.
– Іще тільки одне запитання…
– Я мушу йти. Але… воно продовжує наростати. Ця ватяна парость. Її… ніби більшає.
Картинка на екрані повернулася до