Медіум. Дарья Мороз

допомога. Мати, як завжди не бажаючи бути невічливою перед журналістами, зве на допомогу.

      – Юрій!! – вона швидко махає йому рукою, вказуючи на те що потрібна допомога. Він та тато проводять мене до поліцейської машини розштовхуючи всіх. Журналісти мов зелені мухи злетілись на кусок лайна, саме так, як на кусок лайна, так я себе почуваю. В машині я повідомила Юрію про свій дар. Після чого він запропонував заїхати в,, Кебаб,, (,,Кебаб,, – невеличке кафе в якому готують булочки, з соусом на вибір, жареним м’ясом, салатом. Дуже ситно та смачно.) Він проявив турботу та зацікавленість. І я лише рада була з ним частково поділитись своєю таємницею.

      Через півтори години ми були на місці, всю дорогу я ловила його погляд на собі, мені здається я йому подобаюсь. Взявши по булці, Юрію, татові та мені, також всім колу, ми поїхали до парку. Дощу не було, на дворі прохолодно свіжа погода. Всі питання та відповіді на них, про дар яснобачення та про мої ведіння, він записував у чорний блокнот. Роздався дзвінок на його мобільному. На визові стояла релаксаційна мелодія. І я розумію для чого, через роботу. Він знаходиться у постійних роздумах, в стресі.

      – Алло! – промовляє він. – Я слухаю. Що, ще одна? Як звати? Як?..– він глянув з підозрою на мене. – Яке село? – записавши все знову в блокнот він кладе слухавку.– Лю! Яку ти казала букву дівчина малювала на обличчі???

      – Це була блондинка зачіска каскат, чолочка, а буква – D -! А що?

      – Знайшли труп ще однієї дівчини, блондинка, чолка, звати Дар’я Поляк з м. Южноукраїнськ. Але цього разу на щоці не буква, а цифра -6-.

      – То може це не наш серійний вбивця? – запитую я. Я шокована. Хіба це можливо? Так буває лише у кінах?!

      – А яка це жертва по рахунку? – запитує тато у Юрія.

      – Шістка! – відповідає він.