його не побачу.
Як навмисне, кілька тижнів по тому мама зателефонувала мені, коли я була в школі, і попросила купити додатковий фунт фаршу, бо до нас на вечерю прийде гість. Для мене в цьому не було нічого дивного, але я була зовсім спантеличена, коли того вечора мій брат прийшов зі своїм новим другом Ґеном, який виявився тим хлопцем із заправки. Я була така розлючена, що хотіла заховатися на кухні, але правила етикету не дозволили мені цього зробити.
Коли вечеря скінчилася, Ґен вибачився за всі незручності, які мені спричинив. Потім він став постійним гостем у нашому домі. Настав випускний вечір, ми з моїм хлопцем розійшлися, і Ґен зголосився бути моїм кавалером. З ненависті з першого погляду вийшла історія кохання, результатом якої є сорок один рік щасливого шлюбу й троє чудових дітей. Звичайно, я переконалася, що Ґен не такий уже й поганий.
8
Мій пристрасний італієць
Мистецтво кохання – це здебільшого мистецтво завзятості.
Багач, бідняк, шахрай, негідник. Доктор, адвокат, індіанський вождь. Ну гаразд, із вождем я ніколи не зустрічалася, але, мабуть, тому, що їх важко знайти в передмісті Нью-Джерсі.
У мене було багато хлопців. Я просто не могла знайти того, хто подобався б мені насправді.
Моя мама колись зауважила:
– Якщо вулицею їхатиме на білому коні лицар у блискучих обладунках, ти скажеш: «Але ж у нього червоне перо на шоломі. А я хочу, щоб було фіолетове!»
Вона не могла зрозуміти, про що я розмірковую. Для неї кохання асоціювалося із вдалою кандидатурою для шлюбу. Вона казала:
– Він навчається в медичному університеті. І байдуже, що він тобі не подобається і т. д.
Чесно? Я боялася нудьги. Я не могла пов’язати свого життя із жодним хлопцем, з яким зустрічалася. Хіба не повинна спалахнути якась іскра абощо? Усі мої кавалери здавалися взаємозамінними – той самий хлопець, лише ім’я інше.
Тоді я вирішила розширити пошуки.
Я вчителювала, тож улітку мала канікули, а отже, відпустку, яку вирішила провести в Європі. Які там були романтичні чоловіки! Я ніколи в житті не бачила, щоб так дивилися на жінок. Можливо, вино чи екзотична місцевість робили їх такими привабливими? Хай там що, потрібно запечатати їх у пляшечки і продавати як сувеніри в аеропорту. Можна розбагатіти на цьому.
Звісно, вересень привів мене до тями.
У перший день навчання до мого класу прийшов маленький італієць. Це не було чимсь незвичним. Я викладала у великій школі в центрі міста, і більшість дітей була з Європи, Південної Америки або Карибів. Перше, що сказав мені цей хлопчик, було: «Знаєте, ви ідеальна пара для мого брата».
Чесно? Я не вперше чула таке від учнів, але я б ніколи не пристала на подібну пропозицію. Це занадто химерно.
Але Рокко не здавався. Не проходило й тижня, щоб я не чула, скільки в мене спільного з його братом. Той хлопчик був непохитним. До того ж інші