все було веселим. Хоч у нас і було різне походження, але любов до пригод і погляди на життя в нас були однакові. Ми поступово ставали ближчими одне для одного.
Як співалося в пісні, ми дуріли й закохалися12.
На нашому весіллі 1980 року Рокко був сватом і виголосив неймовірний тост, приписавши собі заслуги за те, що познайомив нас. Я досі зустрічаю учнів зі свого класу. Вони одружені, мають власних дітей і завжди нагадують, що якби не вони, то я б не познайомилася зі своїм чоловіком.
Якби хтось колись сказав мені, що я вийду заміж за старшого брата Рокко, я б реготала як божевільна. Але що я можу сказати? Це найкраще, що я зробила. Відколи я зустріла Просперо, він став моїм лицарем у блискучих обладунках. І його перо цілком ідеальне.
9
Випадкове диво
Не ти знаходиш кохання. Це воно знаходить тебе.
П’ятнадцять років тому я зависала в кантрі-барі «Клуб Паломіно». Мені подобалося слухати різні гурти й танцювати під їхню музику в стилі кантрі-рок. Зазвичай на виступ мого улюбленого гурту «Шайєнн» я брала із собою свою подругу. Хлопці грали чудово, і в барі завжди було людно. Ми танцювали під їхні пісні.
Мені найбільше подобався ритм-гітарист. Як на мене, він був найсимпатичніший із гурту. Крім цього, мені подобалися його гра і голос. Так, я запала на нього і завжди шукала його очима, танцюючи на майданчику чи сидячи біля барної стійки. Гурт «Шайєнн» частенько грав у тому барі. Я намагалася постійно відвідувати їхні концерти, аби насолодитися музикою і помилуватися моїм улюбленим музикантом. Одне мене бентежило: часто поруч із ним я бачила низеньку білявку, яку вважала його дівчиною або дружиною.
Коли «Клуб Паломіно» закрили, а на його місці згодом збудували житловий комплекс, мені захотілося дізнатися в музикантів, де тепер виступатиме «Шайєнн». Але зробити це мені забракло сміливості.
Час минав. Я зустріла хлопця й одружилася з ним. Цей шлюб був помилкою, і зрештою ми розлучилися. Я знову почала ходити по барах, але не зустрічала там нікого пристойного. Та й від інших гуртів я не була у захваті.
Пізніше подруга порадила мені зареєструватися на сайті знайомств. Раніше я про таке навіть не думала. Але заради приколу зареєструвалася. Я пішла на кілька побачень, але потрібного мені чоловіка так і не знайшла. Я була в розпачі, доки якось уночі, повернувшись із бару, який я зненавиділа, не зайшла на сайт. Мене зацікавив імейл від хлопця, і світлина його також сподобалося. Ми почали листуватися, і виявилося, що маємо багато спільного. Тож, коли була можливість, ми щовечора спілкувалися в чаті.
А потім сталося диво. Ми розмовляли про музику. Я розповіла, що мені подобається кантрі і що раніше я ходила до «Клубу Паломіно». Він здивувався і написав, що раніше там виступав. Я не знала, вірити йому чи ні! Він сказав, що надішле мені світлину свого гурту, який грав у тому барі. Подумки я сказала собі: «Так, звісно, надішле він», але сиділа за комп’ютером і чекала на світлину. І раптом на моєму екрані вигулькнула світлина.