було. На це пішло кілька років». Зараз усе не так. Після 2007 року все змінилося. «2011 року, – казав Кінг, – Walmart створив схожу платформу за допомогою хмари менш ніж за два роки, маючи 12 фахівців». Відтоді тисячі найнятих програмістів покликані впроваджувати ІТ в усі аспекти бізнесу.
У добу GitHub, сказав Еш, «коли ми заходилися створювати наш пошуковик, то для індексації в реальному часі використали Solr, найкращу пошукову систему з відкритим кодом, а згори по ній написали наш движок». За старих часів код належав компанії, а тепер він на GitHub відкритий. Коли всі потрібні набори інструментів і компонентів доступні у хмарі завдяки відкритому коду та можуть необмежено використовуватися за допомогою інтерфейсу ужиткового програмування, за словами Еша, «залишається звести все це докупи для задоволення потреб споживачів».
Тепер повернімося до мого пошуку 32-дюймового телевізора. Щойно я в застосунку Walmart на своєму телефоні набрав «32», його алгоритми й база даних уже з досвіду знали, що мені потрібний «32-дюймовий телевізор», хоча під час набору я зробив помилки у словах «дюйм» і «телевізор». І тоді за мілісекунди програма видала мені наявні зразки 32-дюймових телевізорів.
«Покупець прагне уникати вовтузні, – пояснював Еш. – Люди нині нетерплячі». За його словами, Walmart знає, що кожні сто мілісекунд люди втрачають терпець. «Через півсекундну затримку вони можуть відмовитися від купівлі… Дані з нашого дата-центру в Колорадо до центру в Бентонвілі пересилаються сім мілісекунд, тобто туди й назад – 14 мілісекунд. Тому для певних трансакцій ми не можемо використовувати базу даних у Колорадо. Лишається покладатися на дані в Бентонвілі».
І справді, Walmart виявив, що покупець вловлює різницю в мілісекундах – у тисячних однієї секунди, – і коли він натискає кнопку «купити», «переслати» або «пошук», то сподівається на реакцію протягом 10 мілісекунд. Дослідження Walmart виявило, що кожні півсекунди, додані до очікування покупця на реакцію під час купівлі в онлайні, дає два й більше процентних пункти у втрачених трансакціях із мільйонами оборудок щодня. А це грубі гроші.
Зрештою, я скерував свій 32-дюймовий телевізор Samsung до кошика та клікнув «купити». Інтерфейс ужиткового програмування враз з’єднав Walmart із Visa й оформив покупку. Аж тоді я почув одну зі своїх улюблених цитат, яку я записав, працюючи над книжкою. Коли я натиснув «купити», система скористалася моїм поштовим індексом, щоб з’ясувати, чи цей 32-дюймовий телевізор є в якомусь Walmart неподалік від мене, щоб під’їхати й забрати його, чи телевізор доправлятимуть мені з регіонального Walmart, чи з нової мегагуртівні Walmart завбільшки з круїзний лайнер, що забезпечує онлайнову торгівлю. Склади деяких виробів, на які система прогнозує підвищення попиту, компанія Walmart розташувала ближче до споживача, щоб здешевити обслуговування: тобто лопати для Мічигану взимку, м’ячики для гольфу цілий рік у Флориді, телевізори з великим екраном і кукурудзяні чипси за тиждень до недільного суперкубку.
«Отже, ми пообіцяли вам дату доставки, коли ви натиснули “купити”,