граніт і був важчий за аналогічні земні камені, але не набагато. Єдиною ознакою його позаземного походження була кора плавлення – обсмалена зовнішня поверхня.
– А оце, – мовив Коркі, даючи зрозуміти, що лекція добігає кінця, – типовий кам’яний метеорит. Представник найпоширенішого типу метеоритів. Понад дев’яносто відсотків знайдених на землі метеоритів підпадають під цю категорію.
Рейчел здивувалася. Вона завжди уявляла метеорити такими, як перший зразок, – шматок металу нетутешнього вигляду. А той метеорит, який вона тримала в руці, був схожий на звичайний земний камінь. За винятком обвугленої поверхні, він мав такий вигляд, наче його знайшли на березі моря.
Очі Коркі аж світилися від збудження.
– Метеорит, похований під кригою отут, на льодовику Мілна, – це кам’яне утворення, дуже схоже на те, яке ви тримаєте. Кам’яні метеорити майже ідентичні нашим земним каменям вулканічного походження, і тому їх важко виявити. Це стає можливим завдяки суміші легких силікатів – польового шпату, олівіну та піроксену. Начебто нічого особливого.
«Та отож», – подумала Рейчел, віддаючи зразок.
– Цей метеорит схожий на звичайний камінь, який поклали до каміна і який там обвуглився.
Коркі вибухнув сміхом.
– Це ще той камін! Доменна піч і близько не здатна відтворити той жар, який відчуває метеорит, входячи в атмосферу Землі. Вони спопеляються!
Толланд із розумінням посміхнувся Рейчел.
– Це позитивний момент. Інакше б вони сипалися нам на голови.
– Візьмімо ось це, – сказав Коркі, беручи у Рейчел зразок метеорита. – Уявімо, що цей прибулець має розмір завбільшки з будинок. – З цими словами він підняв метеорит над головою. – Ось він пливе у космосі, мандруючи Сонячною системою, увесь просякнутий космічним холодом – мінус сто градусів за Цельсієм.
Толланд тихенько посміювався, вочевидь, він уже не раз був свідком театральної постановки «Прибуття метеорита на острів Елсмір» у виконанні Коркі.
Марлінсон почав поволі опускати зразок.
– Наш метеорит рухається до Землі. І коли він підлітає надто близько, сила земного тяжіння захоплює його, він прискорюється, прискорюється…
Рейчел спостерігала, як Коркі відтворює траєкторію метеорита, зображуючи його прискорення під дією сили тяжіння.
– І ось він уже мчить із шаленою швидкістю! – вигукнув Марлінсон. – Понад десять миль за секунду – це тридцять шість тисяч миль за годину! На висоті ста тридцяти п’яти кілометрів над поверхнею Землі він починає зазнавати дії атмосферного тертя. – Коркі несамовито затряс камінець, наближаючи його до крижаної долівки. – Впавши нижче ста кілометрів, він починає світитися! А тим часом щільність атмосфери зростає і тертя стає неймовірно сильним! Повітря довкола метеорита теж розжарюється, і матеріал на його поверхні плавиться від високої температури. – Коркі зашипів і забулькав, додаючи звукових ефектів до своєї розповіді. – Ось він швидко промайнув позначку вісімдесят