ці отвори в льоду, просто під триногою? – запитала Нора, показуючи під ноги.
Її початкову холодну стриманість змінила гарячкова пристрасть, бо вона, вочевидь, любила свою роботу.
Рейчел кивнула, уважно роздивляючись отвори в кризі. Кожна з дірок мала в діаметрі приблизно фут, і в ній виднівся сталевий трос.
– Отвори залишилися ще з того часу, коли ми тут висвердлювали зразки породи і робили рентгенівські знімки метеорита. Тепер ми використовуємо їх як входи для потужних гвинтів, які ми опустили крізь порожні шахти і всвердлили в метеорит. Закріпивши гвинти, ми в кожну з дірок спустили міцний плетений трос приблизно двісті футів завдовжки, прикріпили до гвинтів могутніми гаками і зараз просто піднімаємо метеорит лебідками. Знадобиться кілька годин, щоб ці хлопці-молодці витягнули його на поверхню. І він піднімається, хоча й повільно.
– Здається, я не все розумію, – зізналася Рейчел. – Метеорит лежить під тисячами тонн льоду. Як же ви його піднімаєте?
Нора показала на вершину конструкції, звідки вертикально, зверху вниз, світив тонкий яскраво-червоний промінь. Рейчел і раніше його бачила, але вирішила, що це оптичний індикатор, який вказує точне місце, де розташовується метеорит.
– Напівпровідниковий лазер на арсеніді галію, – пояснила Нора.
Рейчел уважно придивилася до променя і нарешті помітила, що він встиг пропекти крихітний отвір у кризі і тепер світив униз, у крижані глибини.
– Це дуже гарячий промінь, – мовила Нора. – Ми поступово нагріваємо метеорит, у міру того як він піднімається нагору.
Рейчел нарешті збагнула просту геніальність плану, який замислила ця жінка. Нора просто спрямувала лазерний промінь униз, розтоплюючи лід і нагріваючи сам метеорит. Камінь був надто щільним, щоб лазер міг розплавити його, але він вбирав у себе його тепло, поступово стаючи достатньо гарячим для того, щоб розтопити лід навколо. Він сам прокладав собі шлях на поверхню. А лід, що танув над метеоритом, водою стікав униз, заповнюючи шахту.
Як гарячий ніж, що проходить крізь замерзлий брусок масла.
Нора кивнула на людей біля лебідок:
– Генератори не витримують такої напруги, ось я і використовую людську силу.
– Дурниці! – весело відгукнувся один із робітників. – Вона поставила нас сюди просто тому, що любить дивитися, як ми ішачимо.
– Заспокойся, – відказала Нора. – Ви, зніжені хлоп’ята, два дні скаржилися на холод. От я вас і зігріла. А тепер – крутіть!
Робітники розсміялися.
– А навіщо ці пілони?
Рейчел показала на кілька помаранчевих дорожних конусів, установлених навколо вежі начебто абсолютно довільно. Такі самі конуси Рейчел бачила і довкола самого купола.
– Найважливіший інструмент гляціолога, – пояснила Нора. – Ми звемо їх «ССЗН». Ця абревіатура означає «Стань сюди і зламай ногу».
Вона підняла один із конусів. Під ним виявився круглий отвір, що, немов бездонний колодязь, ішов углиб льодовика.
– Сюди краще не ступати. – Нора поставила конус на місце. – Ми свердлили ці дірки по всьому льодовику, щоб вивчити