бо їх усіх могли звинуватити у вбивстві.
Переляканий Ґізил дав драла із залу й хутчій до Чикаго, ладний уже забути про ті 35 000 доларів, бо це дрібниця порівняно зі звинуваченням у вбивстві. Він більше не хотів бачити ні Вайла, ні інших учасників афери.
Після втечі Ґізила Ґрос самотужки підвівся. Кров, що пирснула з рота, була зі схованої за щокою кульки з курячою кров’ю і гарячою водою. Усю аферу придумав Вайл, більше відомий як Жовтий Хлопчина, один із найкреативніших шахраїв в історії. Він розділив 35 000 доларів між фінансистами і боксерами (також колегами-шахраями), що було непоганою винагородою за кілька днів роботи.
Це означає створити зовнішню подобу, просякнуту атмосферою чи враженням чогось знайомого, усередині якої стратег може потай маневрувати…
Тлумачення
Жовтий Хлопчина намітив Ґізила як простака задовго до планування афери. Він знав, що афера з боксом – ідеальний спосіб швидко й напевно виманити в Ґізила гроші. Він також розумів, що шансів зацікавити Ґізила боксерським боєм немає. Тому йому довелося до часу приховувати свої наміри і змістити центр уваги, створивши димову завісу у вигляді продажу мисливського будиночка.
У потязі й готельному номері Ґізил обмірковував майбутню махінацію, можливість здобути легкі гроші та невимушено поспілкуватися з багатіями. Повз його увагу пройшло те, що Ґрос у поганій формі і вік у нього вже не молодечий. Така відволікальна сила димової завіси. Ґізил поринув у бізнесову махінацію, і тому його увагу було легко переспрямувати на боксерський матч, але сталося це тільки тоді, коли було вже запізно помічати деталі, які виказували Ґроса. Зрештою, результат матчу вирішував підкуп, а не фізичний стан боксера. І Ґізила настільки вразила ілюзія смерті боксера, що йому вже було не до грошей.
Тож із афери Жовтого Парубка можна зробити такий висновок: знайомий зовнішній вигляд поза підозрою – чудова димова завіса. Ідіть до мети за допомогою нібито цілком пересічної ідеї – ділова афера, фінансова інтрига. Увага простака розсіяна, підозри приспані. І тоді ви помалу виводите його на потрібну стежину, на якій він безпорадно зісковзне до вашої пастки.
Виконання закону 2
У середині 1920-х років впливові воєначальники Ефіопії зрозуміли, що молодий аристократ на ім’я Хайле Селассіє, він же Рас Тефері, випереджає їх і незабаром зможе проголосити себе їхнім лідером, уперше за багато десятиріч об’єднавши країну. Більшість його суперників не могли збагнути, як цій худорлявій, м’якій людині вдалося всіх перемогти. Але вже 1927 року Селассіє зміг по одному викликати воєначальників до Аддис-Абеби, щоб вони заявили про свою лояльність і визнали його лідером.
Одні поспішали, інші вагались, і лише один, Діджазмач Балча із Сидамо, наважився не коритися Селассіє.