пряде золото зі соломи.
На думку Волтера, він не ледарював. Він чекав свого часу, беріг ресурси, очікував одного головного шансу. Він склав список того, у що вірить:
Санта-Клаус
Католицький бог
Буддистський бог
Поганський бог
Сатана
Різдвяний кролик і Зубна фея
«Сієтл Суперсонікс»60 і «Оклагомзькі бандити»61
Ґері Гарт, Волтер Мондейл і Ел Ґор62
Обрізання
Дотепер він вірив у демократію та явне призначення63. Він вірив у капіталізм, моральну відносність і соціальний марксизм. Якщо він міг повірити в це, то може і в будь-що інше. Можливо, віра в ці сміховинні абстракції була реалізацією самого вірування, крапка.
Єдиною вірою, єдиною його релігією цими днями була Шаста. Він запхав два пальці в кишеню штанів. Витяг звідти рожеву балабушку. Схожа на маршмеллоу, але менша. Затичка для вуха. Одного дня на інструментах промислового дизайну Шаста вимкнула свердлильний станок. Вона витягнула пінопластові рожеві затички з вух і поклала збоку. Поки вона ходила комусь телефонувати, Волтер поцупив одну. І тепер на вулиці Нью-Йорка він підніс цю затичку до носа й понюхав. Вдихнув солодке довкілля Шастиних шкіри і мозку.
Звісно, можливо, його батько не був мудаком світового масштабу, який міг би залишити йому значну довірчу власність, але Волтер знав, як це виправити. Якщо батько може мати більше однієї дитини, чому дитина не може мати більше одного баті? І якщо хтось із батьків може всиновити дитину, чому Волтер не може взяти собі нового батька? Багатого. Такого, що просуне срібну ложечку просто йому межи селюцьких реднекських64 губ білої швалі65 . Він, саме він на вулиці з прихованою зброєю, стане сином якогось Креза66, якого ще не знав.
Спритно вибере собі якогось Т. Буна Пікенса67. Як фантазійний футбол, тільки з родоводом власної сім’ї.
Гроші – це чиста душа всього, форма, яку все набирає перед тим, як реінкарнуватись у щось інше. Волтер перетворився на першопочаткового Волтера, що існував до того, як йому залили в голову чужі думки, освіту і обережність. Волтера, на якого його перетворив перегляд порно.
Він буде там, на якійсь Медісон-авеню, новий батя Волтера, з грубим обличчям, ніби з олійної картини, і головою, повною цифр. Можливо, не багатенький Циліндр68 із «Монополії» у смугастих штанях і фраку, але достатній патріарх. І якщо Волтер може взяти бездомного собаку з вулиці, тоді й це буде легко. Він повторював собі: «Вороже поглинання». Вороже поглинання. Якщо дивитися під правильним кутом, то це буде компліментом, говорив він собі, коли замаркдевідчепменив69 у Нью-Йорк і розплатився кредиткою за кімнату в готелі в центрі, щоб мати змогу маркдевідчепменити переповнені вулиці, сподіваючись перетнутися зі своїм новим батею. Батьком, який не знає про свою нову роль,