розповідає мені про їхній нестримний секс, значно більше, ніж я хотіла б насправді знати.
Я підкидаю в повітря мильні бульбашки, як дитина, що грається чарівною паличкою. Мильні пальці здіймаю вгору, намагаючись спинити потік її розповідей.
– Окей, окей, усе, будь ласка. Спробую не кінчити в той момент, коли нарешті побачу твого майбутнього чоловіка.
– Тільки йому про це не кажи, добре? – вона шкіриться. – Усе це, про майбутнього чоловіка? Бо він ще нічогісінько не знає. А раптом це його шокує?
– Ти так вважаєш? – кажу незворушно.
– Значно краще, якщо через кілька років він вирішить, що це була його власна чудова ідея, – вона обтрушує пилюку з джинсів і встає зі стільця.
Я киваю. Якщо я добре знаю Сару – а воно так і є, – вона обкрутила його навколо свого тендітного пальчика, і він уже готовий спонтанно освідчитися, коли вона вирішить, що настав слушний момент. Ви знаєте таких людей, до яких усе завжди притягується? Цих полум’яних жар-птиць, які випромінюють ауру, що вабить людей у їхню орбіту? Сара саме така. Але коли думаєте, що це робить її нестерпною, ви помиляєтеся.
Уперше я з нею зустрілася саме тут, на першому курсі універу. Я вирішила, що краще оселитися не в гуртожитку, а в тих квартирах, які пропонує знімати університет, і знайшла саме це місце. Це високий старий таунхауз, поділений на три частини: дві більших квартири внизу та наша мансарда, причіплена зверху, ніби хтось нагадався втулити її туди в останній момент. Я була просто зачарована, щойно її побачила, мої рожеві окуляри аж тиснули перенісся. Ви пам’ятаєте ту маленьку квартирку, де живе Бріджит Джонс? Саме її мені нагадало це місце, лише трохи більш занедбане й не таке шикарне. Мене чекала там сусідка – зовсім незнайома людина, з якою я буду ділити оренду. Але жоден із цих недоліків не ставав мені на перешкоді; одну незнайому людину витримати легше, ніж дивитися на цілий натовп незнайомців, що тиняються гуртожитком. Я досі пам’ятаю, як перевозила всі свої речі сходами на три поверхи, коли перебиралася туди, сподіваючись, що моя нова сусідка не зруйнує тих мрій про Бріджит Джонс.
Вона причепила до дверей вітальну записку – великими закрученими червоними літерами, розкиданими на звороті старого конверта:
Дорога моя нова сусідко!
Пішла купити якоїсь дешевої шипучки, щоб відсвяткувати наше новосілля.
Хочеш, забирай більшу кімнату, я все одно люблю жити, щоб туалет був під боком!
Так усе й пішло. Вона простягнула мені руку, ще коли я навіть її не бачила. Вона багато чим від мене різниться, але в нас досить спільного підґрунтя, щоб дружба спалахнула одразу. Вона неймовірна: локони, руді, мов пожежна машина, спадають майже до дупи, статура чудова, але чхати вона хотіла на те, який вигляд має.
Зазвичай такі розкішні особи, як вона, змушували мене почуватися поруч у ролі страшненької сестрички, але Сара вміє зробити так, що тобі коло неї добре. Перше, що я від неї почула, коли вона повернулася з крамнички в той